Олена Іванчикова,
HR-консультант

Бути HR-менеджером захоплююче. Але на професійному шляху фахівців у галузі управління персоналом можуть зустрічатися численні обмеження. Як їх знешкодити? Пропоную розглянути топ-3 пасток в HR-кар’єрі, з якими стикалася особисто і під час кар’єрних консультацій.

1. Перфекціонізм, або «Зроблю ідеально чи не зроблю взагалі»

Проблема перфекціонізму тягнеться з дитинства, коли батьки казали нам, що потрібно вчитися тільки відмінно і «висовуватися» можна лише тоді, коли впевнений на 200% у своїй правоті. А краще не робити цього взагалі. Через це дорослим людям здається, що новий досвід і напрацювання навичок – це вкрай складно, адже доведеться отримати за свої спроби “двійки”. Виходить замкнене коло: щоб стати краще, потрібно отримати новий досвід, а щоб його отримати – доведеться погодитися на “граблі”.

Поставте собі питання:

• Як часто ви дозволяєте собі помилятися?
• Чи лаєте ви себе, коли помилка допущена?
• Чи є у вашій голові внутрішній критик, який соромить вас через помилки?
• Наскільки легко беретеся за нові завдання?
• Наскільки часто експериментуєте і пробуєте на практиці нові методи роботи?
• Скільки навчань ви пройшли, бо «ось закінчу ще цей курс, тоді точно зможу зробити проект/процес/вести напрямок»?

Якщо наважитися на нове складно і ви переживаєте через кожний новий досвід – найімовірніше, перфекціонізм у вашому житті є. Що робити, щоб його опрацювати і мінімізувати?

Потрібна підтримка людей, яким ви довіряєте. Це може бути колега, керівник, друг. Корисно ділитися своїми переживаннями та сумнівами. Іноді варто просто проговорити проблему вголос, і рішення знаходиться саме. Іноді потрібно почути, що «все вийде, вже зроблено дуже багато». Такі люди не критикують, що вкрай важливо для перфекціоніста, адже він сам себе критикує без зупинки. Подумайте: з ким ви є самим собою? Хто знає вас якнайкраще? 

Добре, якщо є наставник, з яким ви маєте гарні відносини. Людина зі знанням теми, в якій ви працюєте, дасть компетентний зворотний зв’язок. Хто може бути таким наставником для вас?

Намагайтеся робити перші, нехай неідеальні спроби. Це як боятися, багато років писати «в стіл», але дозріти і все-таки показати редактору свої чернетки. Якщо вас щось лякає, почніть рухатися до незвіданого маленькими кроками. І дозвольте собі бути недосконалими, хоча б для рідних і найближчих колег.

Читайте еще: Обучение рекрутера: какие инструменты эффективны?

2. Синдром самозванця, або “Я не заслуговую на цей успіх”

Невпевненість у собі може відчуватися в усьому: чи правильно я спілкуюся з персоналом? Чи тих людей запросив на інтерв’ю? Чи тим дав позитивну відповідь?.. На тлі тотальної невпевненості досягнення знецінюються. Просто вдало стали зірки, а ти сам випадково стояв поряд. Попри зусилля та вчинки. Навіть коли хвалять керівник та колеги, здається, що це ввічливість і небажання ображати. Ба більше: коли тебе хвалять, ти готовий сперечатися, адже впевнений, що твоєї заслуги немає.

Поставте собі питання:

• Якими трьома своїми професійними досягненнями ви дуже пишаєтеся?
• Які сильні сторони у вас є і як вони проявляються в кар’єрі?
• Коли востаннє ви отримували позитивний зворотний зв’язок від колег або керівника? У чому він полягав?
• Якби ви були іншою людиною, що сидить навпроти, як би ви себе похвалили – якими словами і за які здобутки?

Якщо вам важко себе хвалити або згадати досягнення останніх років – це, вірогідно, робота “самозванця”, який не дозволяє говорити собі: «я – молодець». Як звести до мінімуму шкідливий вплив цього непроханого гостя?

Вести щоденник і кожне виконане завдання відзначати і усвідомлено хвалити себе за зроблене. Щовечора записувати 3 пункти за підсумком дня, якими ви пишаєтеся. Це можуть бути як тривалі проекти, так і справи, які тягнулися дуже довго і які ви нарешті здолали.

Знову-таки – варто звернутися за допомогою до наставника. Він повинен бути для вас авторитетом. Якщо наставник похвалить і розкладе по поличках, за що саме він обдарував вас таким відгуком, це конструктивний бальзам на душу.

Читайте еще: 21 HR-професія майбутнього

3. Безвідмовність, або “Завжди кажу “ТАК”

Звичайно, HR завжди готовий прийти на допомогу. І, безумовно, це перша людина, до якої прийдуть поплакатися в плече і отримати корисну пораду. Саме тому часто співробітники HR-відділу не вміють будувати кордони і захлинаються від відповідальності й обіцянок, які звалили на свої плечі через «так» на всі вхідні запити.

Важливо пам’ятати, що ваш графік теж нормований, і що в 8 годин робочого часу не можна вмістити 200 завдань замість 30 запланованих. І перед тим, як виконати чергове прохання, варто глянути в щоденник або календар і переконатися, що ви встигнете виконати все обіцяне, і не почнете пити валеріанку, щоб заспокоїти і без того розхитані нерви.

Питання для самоаналізу:

• Як часто ви затримуєтеся на роботі? З якої причини?
• Наскільки впорядкований ваш робочий графік?
• Яка кількість щоденних завдань з’являється «нізвідки»?
• Чи встигаєте ви обідати протягом робочого дня і робити невеликі перерви?
• Коли останні 3 рази ви говорили «ні» співробітникам, які зверталися до вас із проханням?

Якщо відмови – рідкість для вас, потрібно з цим щось робити. Що саме?

Почати варто з тайм-менеджменту і пріоритизації завдань, щоб реально оцінювати свій робочий час. Тут стане в пригоді матриця Ейзенхауера з терміновими і важливими завданнями. І поки вони не виконані, ви не зможете перейти до справ дрібних і неважливих.

Якщо питання співробітників – це частина ваших обов’язків і зазвичай вони термінові, ведіть облік своїх справ і ставте в чергу вхідні запити. Якщо сьогоднішній день вже зайнятий, то фіксуйте нові завдання на завтра або післязавтра.

А ще – до виконання кожного завдання додавайте 20% часу. Так часто буває: ви щойно сіли за терміновий звіт, але раптом передзвонив кандидат, за яким довго “полювали”, і ви незаплановано провели експрес-інтерв’ю. Працювали, все зробили правильно, але звіт так і не розпочали.

Як змусити себе не затримуватися на роботі? Ліки дуже прості: організувати собі дозвілля після закінчення робочого дня. Родина, спорт, курси з англійської, зустрічі з друзями – ті справи, на які не можна спізнитися.