Советы для работодателей

Несвідомі ігри в організаціях, що «спалюють» людей: 3 кроки до самозбереження

Тамара Шушкевич,
HR-консультант, організаційний коуч, психолог

Якщо ви звернули увагу на цю тему, маю припущення, що відчуття хоча б незначного вигорання на роботі знайоме вам на власному досвіді або на досвіді колег і співробітників. Воно може виявлятися на початкових етапах як виснаження та втрата задоволення від роботи, або на більш пізніх – через втрату сенсу, байдужість, психосоматику. Чому це відбувається? Можна пояснити високими темпами, багатозадачністю, конфліктами в офісі, відчуттям знецінення, дисбалансом професійного та особистого життя. Та я хочу познайомити ейчарів та керівників з іншим, глибшим поглядом, який допоможе побачити в своїх організаціях несвідомі ігри та ролі, які щоденно відіграють у них співробітники. Тривале знаходження в цих ролях призводить до повного емоційного виснаження, втрати інтересу до роботи, конфліктів, пасивності. Здатність побачити гру, усвідомити в ній свою роль, вийти з неї допоможе зберегти своє психічне здоров’я на роботі, а також психічне здоров’я та працездатність співробітників.

У цій статті я розкажу про одну з найбільш розповсюджених ігор в організаціях, яка має назву «Спасіння». Описали її Ерік Берн та Стівен Карпман, представники транзактного аналізу (один із напрямків у психології). Для кращого розуміння варто пояснити, що гра – це взаємодія між людьми, яка має прихований мотив та розігрується для задоволення несвідомих потреб її учасників. Як і в будь-яких іграх, у грі «Спасіння» є головні ролі: Рятівник, Жертва та Переслідувач.

Переслідувач

У стосунках тисне на співрозмовника (свою Жертву), критикує, звинувачує, змушує прийняти свою точку зору та контролює її. Життєва позиція таких людей «Я кращий за тебе» (у транзактному аналізі вона позначається Я+ ТИ-). Емоції Переслідувача – страх втратити контроль над ситуацією, нервова напруга, пов’язана з необхідністю постійного контролю, гнів, роздратування, відчуття переваги.

Наприклад, в організації роль Переслідувача може займати керівник, який критикує свого підлеглого, знецінює результати його роботи, звинувачує в безвідповідальності, постійно контролює кожен його крок.

Рятівник

У стосунках дуже часто є помічником, допомагає іншим розв’язувати їхні проблеми, заспокоює. Рятівник, як і Переслідувач, також знаходиться в позиції «Я кращий за тебе» (Я+ ТИ-). Він усвідомлює свою перевагу над людиною, яка, на його думку, потребує допомоги (Жертвою), та вважає, що та без нього не впорається. Рятівнику подобається виглядати перед своїм оточенням, а особливо в очах Жертви, «лицарем у білих латах». Емоції Рятівника – образа, коли Жертва не цінує його допомогу, відчуття провини, коли не зміг допомогти/врятувати, гнів на Переслідувача.

Наприклад, роль Рятівника може виконувати ейчар, який намагається захистити співробітників або компанію від некваліфікованих керівників і «заподіяти добро», розповідаючи, як правильно працювати з персоналом та керувати компанією. Також роль Рятівника можуть виконувати співробітники, які беруть на себе відповідальність не тільки свою, роблять за інших їхню роботу.

Жертва

Полюбляє детально розповідати про свої проблеми, страждання. Вона то обвинувачує інших, то виправдовує себе. Позиція жертви «Ти кращий за мене» (Я- ТИ+) або «Ти поганий, як і я» (Я- ТИ-). Завжди шукає та знаходить Рятівників, уникає самостійного прийняття рішень та відповідальності. Емоції Жертви – образа, сором, страх, невпевненість.

Прикладом Жертви можуть бути співробітники, які постійно розповідають, як усе погано, скаржаться на керівників, інші відділи, процеси, але нічого не роблять для зміни ситуації. Замість активних дій можна почути тільки виправдання, чому вони щось не можуть зробити.

Що нам дає гра «Спасіння»?

Кожен у ній отримує свою користь, а саме задовольняє неусвідомлену психологічну потребу. Для того, щоб підвищити самовпевненість та відчути себе сильним, ми включаємося в роль Переслідувча. Щоб відчути себе важливим і підняти свою самоцінність, ми стаємо в своїй організації Рятівниками. Щоб скинути з себе небажану відповідальність та не приймати важливі рішення, ми можемо включатися в роль Жертви. Зовні все виглядає як звичайна робоча ситуація, де один розкритикував за неякісну роботу підлеглого або колегу, той образився та пожалівся, а третій включився в ситуацію та допоміг розв’язати проблему.  А насправді відбулася несвідома гра, в якій кожен отримав бажане.

До чого ж тут вигорання?

Найшвидше в грі «Спасіння» вигорають люди, які виконують роль Рятівникив, тому що беруть на себе забагато відповідальності за розв’язання проблем, і не тільки своїх. В організаціях у цій ролі зазвичай опиняються ейчари, тренери, деякі керівники та гіпервідповідальні співробітники. Звідси перенавантажений графік, шалений ритм, нескінченний перелік справ, «режим пожежогасіння», втома. Із постійною перевтомою приходить перший етап вигорання.

Але гра не закінчується на виконанні однієї ролі. Часто втомлений Рятівник, якого все дістало, переходить у роль Переслідувача. Він починає звинувачувати безвідповідальних співробітників, чиї проблеми розв’язував, некваліфікованих керівників, всю систему роботи компанії тощо. В цей час втома переходить у роздратування та небажання йти на роботу. Настає другий етап вигорання – демотивація та втрата інтересу до роботи.

Якщо гра не зупиняється, може відбутися наступний перехід у роль Жертви. Після обвинувачень приходить відчуття образи на тих, хто не цінує твою старанність, розчарування, апатія, скарги на компанію та керівництво. Якщо співробітник тривалий час не виходить із цього стану, може з’явитися психосоматика (хвороби, травми), що вказує на третій етап вигорання.

Таке переміщення співробітників між ролями може відбуватися повільно протягом кількох місяців або років, а може і щодня в незначних ситуаціях протягом кількох хвилин або годин.

Що робити? Як не потрапляти в цей трикутник, а якщо вже потрапили, вийти з нього? Як зберегти себе від вигорання в грі «Спасіння»?

Крок 1. Почніть усвідомлювати та бачити навколо трикутники

  1. Проаналізуйте свій досвід взаємодії з іншими людьми в організації та виявіть основну роль, в якій ви залишаєтеся частіше і довше. З якими людьми в компанії ви частіше включаєтеся в гру? В які саме ролі?
  2. Дайте собі відповідь на питання: «Які свої приховані потреби я можу задовольнити в грі? Як я можу підсилити свою самоцінність та впевненість без критики інших та розв’язання чужих проблем?» Якщо вам важко самостійно відповісти на ці питання, можна звернутися до коуча або психолога.
  3. Протягом тижня поспостерігайте на роботі за своєю взаємодією з іншими, потренуйтеся відчувати своє включення в гру. Те, в якій ролі ви знаходитеся, підкажуть емоції. Переслідувач: роздратування та гнів. Рятівник: провина. Жертва: образа. Спочатку своє включення в гру будете бачити вже після виникнення ситуацій, але з часом навчитеся їх визначати тут і зараз.

Крок 2. Допомагайте, а не рятуйте

  1. Спробуйте відмовитися від думки, що деякі співробітники, керівництво або організація неспроможні впоратися з проблемою самостійно та потребують вашої допомоги. Нагадуйте собі частіше про позицію здорових партнерських стосунків «Я+ ТИ+» (зробіть наліпку на робочому столі або напис у телефоні тощо).
  2. «Рятівникам», щоб не вигорати, важливо навчитися відрізняти допомогу від спасіння. Клод Штайнер у своїй книзі «Сценарії життя людей» дає декілька порад. Будь-яка ситуація, в якій одна людина потребує допомоги іншої, є потенційною ситуацією спасіння. Людина, яка потребує допомоги, може перетворитися на Жертву, а помічник – на Рятівника. Роль Рятівника передбачає нав’язування своєї допомоги, коли про неї не просять. Отже, спробуйте допомагати тоді, коли до вас звернулися. При цьому домовляйтеся про рівну участь і не робіть більше половини в розв’язанні проблеми вашого колеги або підлеглого.

Крок 3. Підвищуйте свою емоційну грамотність

Ніщо так не рятує від несвідомих руйнівних ігор, як розуміння себе, своїх емоцій, їхніх справжніх причин та наслідків. У цьому вашим помічником можуть стати тренінги, індивідуальна робота з психологом або коучем, а також книга Клода Штайнера «Емоційна грамотність: інтелект із серцем». Вона містить багато корисних вправ, які допоможуть не включатися в ігри. Будьте уважні до своїх емоцій, адже саме вони вам підкажуть, чи стали ви частиною гри.

Маю надію, що ця стаття підштовхне вас до подальшого дослідження несвідомих психологічних ігор у своїй організації. Здатність побачити їх та усвідомити допоможе вам вийти з трикутника та зберегти здорові партнерські стосунки, радість від роботи та своє психічне здоров’я.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Lost Password