Катерина Бабіч,

співзасновник проєкту з пошуку, оцінки та розвитку персоналу ManyHr,

спікер, автор освітніх програм


Рекрутер є обличчям компанії в очах пошукача роботи. І хоча в умовах війни кількість претендентів на одну вакансію збільшилася, люди шукають комфортне та дружнє робоче середовище. Аби рекрутер, який представляє компанію перед потенційними кандидатами, міг транслювати у спілкуванні правильні цінності та створювати хорошу атмосферу, він має бути в тонусі. На жаль, війна відібрала у нас спокій, з’явилася додаткова тривожність. Тому важливо навчатися психологічній самозарадності, аби впоратися з непростими переживаннями та не втрачати працездатність.


Напруга, яка збільшилася в усіх


Постійний моніторинг новин та звичка скролити стрічку не додає внутрішнього балансу. Переживання за ЗСУ, мирних мешканців, задіяність у волонтерстві чи пожертвах створюють психологічне навантаження, навіть попри розуміння правильності проактивної життєвої позиції. Саме тому важливо дбати про своє здоров’я, фізичне й психічне. Це стосується усіх без винятку, а особливо – тих, хто працює з людьми. Тож як рекрутерам у сучасних умовах підтримувати свій стабільний емоційний стан та ресурси?


Елементарна турбота про себе як пріоритет


Іноді фрази кризових психологів про необхідність здорового сну сприймаються як банальність, адже його майже неможливо зберегти на фоні повітряних тривог та численних сумних новин.


Але щоб бути працездатним «солдатом економічного фронту», потрібно добре спати та якісно харчуватися.


Сили поповнюються за принципом накопичення, але і безсилля – теж. Кожен сам обирає свій стан, навіть несвідомо. Аби якісно допомагати країні, треба спочатку допомогти собі. Тож якщо у зв’язку з постійними сиренами не вдалося виспатися, подрімайте годинку після роботи чи відіспіться на вихідних. Але ігнорувати свої базові потреби не варто.


Адаптація до невизначеності як важлива навичка


Можна багато думати про минуле та ностальгувати за мирним часом. Однак це його не поверне, а лише занурить нас у світ ілюзій та безпорадності. Для того, аби ЗСУ наближали перемогу, потрібен міцний тил, здатний забезпечити наших воїнів усім необхідним. Тому варто докласти зусиль, аби адаптуватися до нинішнього часу. Насамперед важливо прийняти ситуацію такою, як вона є. Навіть відносна стабільність територій, далеких від фронту, поки що є умовною, з огляду на регулярні ракетні обстріли. Тому важливо прийняти наявність форс-мажорних обставин як факт та розуміти їхній вплив на своє життя.


У психологічному сенсі для рекрутера це означає зберігати власну продуктивність, але водночас мати здорову лояльність до себе та інших. Аби коректно оцінити поточні обставини свого життя, важливо поставити собі наступні запитання:


    

  • Що саме докорінно змінилося в моєму житті від початку війни?
    • 

  • Які ресурси для самопідтримки я маю (світогляд, хороша робота, дружба, маленькі приємні радощі тощо)?
    • 

  • Які я бачу варіанти кризового реагування на стреси та зміни обставин?
    • 

  • Як війна вплинула на мою сферу роботи?
    • 

  • У яких напрямках професійної діяльності мені вдалося адаптуватися, а в яких – ні?
    • 

  • Якої додаткової підтримки я потребую?
    • 

  • Кого я сам(а) можу підтримати, як спеціаліст(ка)?
    • 



Щоб адаптуватися до нової ситуації, потрібно адекватно оцінити поточний контекст. Це дасть відповіді на питання щодо ваших потреб та можливостей над ними працювати. Інакше є ризик вигорання.


Перепрацювання – крайність, якої варто уникати


Дуже важливо мати правильний режим праці та відпочинку. Іноді люди хибно вважають, що перепрацьовуючи сьогодні, вони чинять правильно і так підтримують економіку та армію. Однак шлях до перемоги можна порівняти не зі спринтерським бігом, а з марафоном. Тому тут актуальний зовсім інший підхід, адже вкрай важливо берегти свої сили. Варто рівномірно використовувати свої фізичні, психологічні та інші ресурси у роботі. Інакше можна «увійти» у хвилеподібну динаміку, де після кожного перепрацювання настає виснаження та потреба у тривалому відновленні.


Здорові психологічні кордони у спілкуванні


У часи війни є ризик почати виконувати не свою роботу, наприклад, брати на себе роль психолога у взаємодії з кандидатами. Особливо це актуально, коли йдеться про кандидатів на посаду, які мають важкий досвід та приїхали з прифронтових міст. Звичайно, такі люди потребують підтримки, емпатії, особливої лояльності та делікатності з боку рекрутера. Але важливо розуміти, де завершується ваша здорова підтримка, яка не виходить за рамки посади рекрутера.


Не слід забувати, що з початком війни навіть свою безпосередню роботу стало важче виконувати. Тому, якщо не бачити її меж, це може призвести до виснаження.


Токсична провина – не найкращий помічник


Проблема, котра є характерною для багатьох людей, незалежно від сфери зайнятості, це почуття токсичної провини. Сучасні психологи виділяють декілька її видів в умовах війни, особливо робиться акцент на провині свідка та вцілілого. Дійсно, багатьом із нас складно спокійно жити та працювати, розуміючи, що в Україні щодня гинуть люди від війни. Але потрібно розуміти, що відповідальність за усі ці нещастя лежить на державі, котра розв’язала кровопролитну війну проти України. Тому жодних раціональних підстав для почуття провини у нас немає.


Підбиваючи підсумки…


Отже, «бійцю економічного фронту» важливо:


    

  • дбати про здоров’я, підтримувати режим, у якому праця якісно чергується з відпочинком;
    • 

  • вчитися адаптації в умовах невизначеності, реально усвідомлюючи особливості нового контексту;
    • 

  • не перетворювати перепрацювання на звичку та стиль життя;
    • 

  • уникати стану токсичної провини;
    • 

  • зберігати здорові робочі межі у спілкуванні з людьми щодо професійних питань.
    • 



Бережіть себе та власну працездатність, адже вона вам ще знадобиться.