Всі ми знаємо, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. І як би нам не хотілося, робочий процес — не виняток з цього правила. Ба більше, помилки на роботі приносять нам користь, бо є неоціненним практичним досвідом. Проте керівники, мʼяко кажучи, не в захваті, коли працівник вдосконалюється методом проб та помилок. Вони хочуть отримати співробітника, який ідеально (ну або майже) виконує свою роботу та не приносить шкоди компанії. 


Тож за факапи працівник може отримати прочуханки, і тут у нього виникає дилема: говорити чи не говорити про свою помилку керівнику? Однозначно — так. Тому що правда рано чи пізно стане відома і краще від вас, аніж після перегляду, до прикладу, фінансової аналітики. Зібрали поради, що можна і не можна робити, коли помилилися і потрібно про це розповісти керівництву.


Головні заборони


Для початку розберімося, що не можна робити, коли ви усвідомили власну помилку, окрім того, що приховувати її.


Відкладене зізнання


Не намагайтеся знайти слушний момент, щоб зізнатися у помилці. Чим довше ви відтягуєте своє зізнання, тим більше це схоже на приховування. До того ж хтось із колег чи клієнт може розповісти про все керівнику, тоді негативних наслідків уникнути буде важче.


Очікування прочуханки та пошук виправдань


Ви давно не дитина, яка випадково розбила мамину улюблену чашку. Тож не варто налаштовувати себе на те, що вас відчитають, оштрафують і ви мовчки переживете цей критичний момент.


Будьте готові до конструктивного діалогу, пояснення своїх дій та пошуку рішень для виправлення ситуації.


Найкращий захист — це напад


Ще одна помилкова стратегія під час спілкування з керівництвом. Вислухайте керівника, не перебивайте його та не намагайтеся перекласти відповідальність на зовнішні фактори, а тим більше — на нього самого. Розділіть його емоції: скажіть, що також засмучені, але бачите шляхи виходу із ситуації та перерахуйте їх.


Самознищення


Гірше, аніж не визнавати свою помилку, може бути лише зациклення на ній. Якщо ви постійно будете думати, як могли так помилитися, картати себе, називати нездарою чи сумніватися у власних професійних якостях, то не зможете вирішити проблеми, які виникли, здобути необхідний досвід та показати керівнику, що ви — відповідальний і професійний співробітник.


Сказати про факап і зберегти обличчя


Ще раз повторимо, що вам потрібно вчасно помітити, визнати помилку та прийти з цим до керівника. Це підкреслить вашу відповідальність та зменшить негативні наслідки від факапу.


Тож що допоможе краще сформулювати розповідь і аргументи на вашу користь?


Підготовка


Потрібно не лише морально налаштуватися на важку розмову, а й підготувати висновки та пропозиції вирішення проблеми. Підготуйте пояснення, чому ви помилилися, покажіть, що налаштовані знайти вихід із ситуації. Визнавайте свою провину у тому, що трапилося, але не ховайте голову в пісок, а майте готові аргументи на свою користь та пропонуйте варіанти.


Порада керівника


Керівник бачив різні ситуації та з досвіду може знайти кращі рішення. Обовʼязково поцікавтеся, що він думає про вашу помилку та яким бачить вихід із ситуації. Це покаже начальнику, що ви дійсно шкодуєте про зроблене, хочете швидше розвʼязати проблему та цінуєте його думку. До того ж це дасть змогу швидше перейти до більш приємної частини цієї важкої розмови — пошуку варіантів виходу із ситуації.


 Отриманий досвід


Під час розмови зробіть акцент на тому досвіді, який ви отримали через цю помилку, який висновок зробили, що винесли для себе, аби подібне більше не повторилося. Це повинні бути не порожні слова. Ви дійсно маєте проаналізувати свою роботу та зрозуміти, що треба змінити, аби більше не було факапів.


Продовження роботи


Після помилки найважче повернутися до роботи та продовжувати працювати без постійного страху налажати. Проте ви повинні це зробити. Виконуйте свою роботу старанно та ретельно, не зациклюйтеся на помилці і не думайте, що про неї памʼятатимуть завжди і всі. З часом ваш факап стане лише черговим досвідом для компанії, а не кризою для вас як професіонала.


Читайте ще: «За власним бажанням»? Про звільнення з роботи під час війни