Вважаєте, що депресія та депресивні стани у колег — міф та маніпуляції? На жаль, це поширена реальність. Аліна Бунас підкаже, як саме їх виявити, як допомогти людям та яку профілактику треба проводити для психологічного оздоровлення колективу.

Аліна Бунаскандидатка психологічних наук, доцентка, практикуюча психологиня і психотерапевтка платформи корпоративного добробуту «Розумію»

Депресивні стани: ознаки, особливості, лікування 

Депресія не є приводом для жартів, маніпуляцій або ігнорування. Класична депресія — це не просто тимчасовий стан, а серйозне психічне захворювання, яке має наступні ознаки:

  • постійний пригнічений стан та втрата цікавості до будь-якої діяльності, що зазвичай приносить задоволення. Нездатність виконувати повсякденні справи протягом як мінімум двох тижнів;
  •  стійкі порушення хімічних процесів у мозку та зміни у його функціонуванні.

Повноцінну оцінку стану людини з депресією може дати лише психотерапевт. Лікування клінічної депресії також виключно медикаментозне. Воно дозволяє відновити баланс нейрогормонів та нормальну роботу всієї центральної нервової системи.

Але, маємо й інший варіант розвитку подій, коли є депресивні стани, які ще не дійшли до клінічного прояву. Нерідко їх плутають з депресією, та на щастя з ними можна впоратися без залучення важких антидепресантів. Для цього потрібно співпрацювати з психологом, психотерапевтом. Або застосувати методики самодопомоги, отримати підтримку рідних, близьких та колег. Цього теж буде достатньо для того, щоб повернуться до норми.

Статистика говорить про те, що депресія та депресивні стани є дуже поширеним явищем. Їх особливості:

  • Діагностовані у майже 300 млн людей у світі.
  • Щорічно забирають життя близько 800 000 людей.
  • Друга за частотою причина смерті людей у віці 19–29 років.
  • За інформацією МОЗ України та українського медичного часопису, у 2018 році близько 1,6 млн українців перебували під наглядом психіатрів та наркологів.
  • У 2018 році діагноз «психічний розлад» різного виду було встановлено вперше 185 тис. українцям.
  • За дослідженнями компанії «Градус», на які посилається МОЗ України, у 2022 році понад 70% українців відчували стрес, а понад 90% мали хоча б один із симптомів тривожних розладів.
  • Може виникнути у будь-якому віці, але найчастіше зустрічається у людей зрілого віку.
  • Жінки страждають вдвічі частіше, ніж чоловіки.
  • У 40% людей — має спадковий характер.
  • У зрілому віці виникає на фоні діабету, раку, хвороби серця та Паркінсона.

З наведених фактів стає зрозуміло, що депресивні стани та депресія це дуже актуально та серйозно. Щоб не пропустити той важливий момент, коли все ще тільки починається, враховуйте наступне:

  1. Депресивні стани — не звичайна хандра, прояв слабкості або поганого характеру. Заклик «Візьми себе в руки!» у цьому випадку не працює.
  2. Людину у подібному психічному стані треба уважно вислухати та підтримати.
  3. Не треба заохочувати людину до справ, які раніше приносили їй задоволення. Це теж не спрацює.
  4. Якщо людина щось робить невчасно, не треба її винуватити. Можливо, саме зараз ця діяльність є для неї занадто важкою.

Чи можна запобігти виникненню депресивних станів та депресії? Про це ми розкажемо наприкінці статті. Але є фактори, за якими треба їх відстежувати та діяти на випередження:

  • Генетична схильність.
  • Дитячі травми.
  • Особливості будови мозку (коли лобова частка мозку більш активна).
  • Медичні умови (хронічне захворювання, синдром дефіциту уваги та гіперактивності).
  • Вживання алкоголю та наркотичних речовин.
  • Гормональні збої (особливо актуально для жінок).
  • Ситуаційні та сезонні зміни (тривалість світового дня, життєві труднощі тощо).

Які тривожні дзвіночки є у нервово-психологічних порушень? Вони поділяються на емоційні, фізіологічні, поведінкові та когнітивні зміни. Ці порушення дуже швидко охоплюють не лише одну людину, а й всіх, хто її оточує — сім’ю, друзів, колег та навіть керівників. Цей механізм називають «емоційним зараженням». Тому так важливо вчасно виявляти та лікувати їх завчасно.

Коли йдеться про колективні прояви депресивного стану, то можна виділити сім основних типів: апатія, дистимія, розлади настрою, порушення адаптації, неврастенія, циклотимія та трудова депресія.

Апатія або повна байдужість 

Апатія у перекладі з грецької означає «байдужість». Це відсутність почуттів, інтересів, емоцій, стурбованості щодо чого-небудь. Вона дуже схожа на поствідпускний синдром, коли складно повертатися до роботи та все дратує. Але він триває до 10 днів, в той час, як апатія може затягнутися на місяці.

Апатія настає не одразу, а є продовженням пригніченого настрою. Людина чутлива до критики та до того, як реальність не збігається з тим, що вона відчуває. Якщо довго це придушувати у собі, то людина втрачає мотивацію, пристрасть, жагу до життя. Вона стає апатичною, та намагається забути те, що її вразило та підкосило.

Апатію провокують наступні причини:

  • Немає ясних цілей всередині колективу або в особистому житті.
  • Недостатньо амбітні, шляхетні та реалістичні цілі.
  • Занадто багато функціональних обов’язків.
  • Хронічний стрес та порушений ритм життя.

Головні ознаки апатії дуже яскраво виражені. Відстежуйте у колег наступні суттєві зміни:

  • Зниження фізіологічної активності.
  • Зниження акуратності, пунктуальності.
  • Зникнення почуття мети, цінності та сенсу життя.
  • Втрата інтересу до життя, бажань та мотивації.
  • Млявість та нечутливість.
  • Сумніви у своєму рівні майстерності на робочому місці.
  • Повне несприйняття виклику.
  • Притуплення емоцій.

Емоційний стан апатичного співробітника впливає на інших членів колективу, тому що апатія заразлива. Така людина буде скаржитися на все, впливаючи на думки інших членів колективу. Не почути та не відреагувати на неї буде просто неможливо.

Щоб подолати апатію у колективі треба приймати на роботу лише людей з високим рівнем самомотивації, тих, хто розділяє цінності компанії. Необхідно вчасно надавати вихідний або відпустку тому, хто дійшов до краю. Непогано було б приставити до людини досвідченого спеціаліста-наставника.

Наостанок спробуйте відправити людину на консультацію до психолога. Добре, якщо психолог є у колективі або компанія співпрацює з партнерами, що надають психологічну допомогу. Платформа корпоративного добробуту «Розумію» має власних психологів, які супроводжують наших клієнтів, допомагаючи їм вивести співробітників зі стану апатії.

Дистимія або високофункціональна депресія 

В перекладі з грецької мови дистимія це «журба», «смуток». Для неї характерним є пригнічений настрій, який триває мінімально 2-4 тижні та супроводжується безсиллям, небажанням та невмінням отримувати задоволення.

Людина у стані дистимії відчуває у себе наступні прояви:

  •  Зміни у звичках сну та харчування.
  • Душевні страждання, які роз’їдають із середини.
  • Брак енергії, втома.
  • Зниження самооцінки.
  • Труднощі з концентрацією уваги та прийняттям рішень.
  • Песимізм і безнадія.
  • Людина відчуває, що не заслуговує на те, що має.
  • Спроби бути соціально активною тоді, коли цього зовсім не хочеться.

Причинами дистимії є:

  • Біологічні зміни у роботі головного мозку.
  • Соціальні, економічні події у житті (травма, втрата, стрес), — те, що він нас не залежить.

Зазвичай необізнане оточення вважає хвору на дистимію людину природженим циніком. Адже зовні вона виглядає досить адаптованою, — проводить час із родиною, тренується, ходить на роботу. Насправді це лише образ, а всередині такий колега дуже страждає.

Як у колективі виявити людину хвору на дистимію? Вона виглядає не виспаною, неуважною, втомленою. Багато або дуже мало їсть, тому демонструє коливання ваги. Може з незадоволенням коментувати свій зовнішній вигляд.

 Як допомогти впоратися з проблемою такому колезі? Існують наступні варіанти рішень:

  • Засвоїти навички управління стресом та саморегуляції.
  • Підвищити опірність негативним зовнішнім факторам.
  • Не надавати відпустку, щоб людина не займалася самокопанням.
  • Надати чіткий план завдань та дій на день, тиждень, місяць.
  • Хвалити та відзначати результати дій, щоб підвищити самооцінку.
  • Підтримувати у колі сім’ї, друзів, колег.

Таку людину треба також скерувати до профільного спеціаліста. Адже у запущеній формі дистимія триває 2 або більше років.

Розлади настрою або «емоційні гойдалки»

Розлади настрою — це постійні перепади емоцій, цикли та зміни. Людина проживає їх незалежно від того, в якому стані знаходиться та робить це дуже стрімко й болісно. Це негативно впливає на життя та роботу й проявляється наступним чином:

  • Скарги на поганий настрій й нездатність отримувати задоволення від того, що раніше його надавало.
  • Швидка стомлюваність, погіршення пам’яті та уваги.
  • Перетворення товариської людини на тиху, сумну, задумливу.
  • Відсторонення від колег, спілкування. Є загальмованість, коли працювати, спілкуватися та думати швидко стає неможливим.
  • Відмова від смачненького, улюблених страв.
  • Уникання корпоративних заходів, мітів, нарад.
  • Набір або втрата ваги.

Розлади настрою виникають на тлі життєвих проблем та випробувань.

Щоб допомогти співробітнику впоратися з ними, необхідно зробити наступне:

  • Поговорити й розпитати що саме з ним відбувається.
  • З’ясувати причину змін у стані людини та показати, що вона може звертатися за допомогою.
  • Стати більш гнучким при дедлайнах, не тиснути. При цьому не залишати контролю за виконанням завдань.
  • Порекомендувати звернутися до психотерапевта.

Людина у стані «емоційних гойдалок» потребує ретельної допомоги фахівців. Іноді це не лише психотерапія, а й медикаментозне лікування.

Порушення адаптації 

Порушення адаптації — стан суб’єктивного дистресу. Це психічний розлад, який виникає під впливом труднощів та пристосування до професійних обставин (зміна посади, вихід з декрету, зміна роботи) та життєвих (розлука з рідними, втрата близької людини) обставин.

Порушення адаптації виникає не одразу, а з плином часу. Основні прояви цього стану:

  • Смуток, чорна меланхолія, відчуття самотності, безпорадності, емоційної нестійкості, дратівливості, агресії.
  • Напади страху, відчуття безпорадності та невпевненості у завтрашньому дні.
  • Погіршення соціального та професійного функціонування.
  • Підвищення тривожності.
  • Прояви напруги, метушня у поведінці.
  • Непосидючість, біганина по офісу зі стурбованим виглядом.
  • Біль у животі, нудота, стиснення в грудях.

Частіше за все порушення адаптації тривають пів року. Щоб їх позбутися, необхідно налагодити контакт підлеглого з керівником, застосувати заходи вторинної адаптації, які HR-менеджери застосовують до новачків. Допоможе поступове ускладнення завдань та прості громадські доручення. Потрібно використовувати чек-листи, які будуть слугувати пам’яткою в роботі.

Неврастенія або «синдром хронічної втоми»

У перекладі з грецької мови неврастенія означає «слабкість нервів». При цьому зростає подразливість, стомлюваність, а здатність до тривалого розумового та фізичного навантаження знижується. Така людина не може поєднати напруження на роботі із травмою в особистому житті, яку вона зараз переживає.

Неврастенія має три стадії — дратівливість (збудливість), спалахи збудження, млявість (апатія).

Загальні ознаки розладу:

  • Поява головного болю, порушення сну.
  • Загальна слабкість, погане самопочуття, розбитість, невитривалість до звичних навантажень.
  • Прояви злості, агресії.
  • Виснаження та неспроможність зробити повсякденну роботу.
  • Неспроможність взяти себе в руки, зосередитися.
  • Зациклення на собі та своєму астенічному стані, пошуки в себе різних хвороб.

Допомогою у цій ситуації буде впорядкований режим праці та відпочинку, усунення причини будь-якого емоційного перенапруження. Загальне зміцнення організму, яке полягає у якісному харчуванні, прийманні вітамінних комплексів, адекватних спортивних навантаженнях та психотерапії — найкращий вибір. Ще непогано буде, якщо людина змінить роботу або перейде працювати в іншу зміну.

Циклотимія або «синдром офісного працівника» 

У перекладі з грецької – «по колу». Найбільш небезпечний недуг «білих комірців», при якому у людини виникає нестабільний настрій, втрачається емоційна рівновага, ментальне виснаження та постійна зміна депресії на ейфорію. Таку людину нерідко називають складною, натякаючи на важкий характер.

Ознаки хвороби:

  • Зниження цікавості до спілкування з людьми.
  • Почуття безпорадності та відчаю стосовно майбутнього життя та кар’єри, світової політики, економіки та соціальних проблем.
  • Почуття провини, зниження самооцінки та невпевненість у власних можливостях.
  • Мовчазність, сльози або емоційна ригідність.
  • Втрата цікавості до улюблених занять, професії, обов’язків та інтересів.
  • Зниження чи підвищення апетиту, помітна зміна ваги.
  • Втрата енергії, дереалізація, деперсоналізація, аутоагресія.

Під час ейфорії (гіпертимії) людина демонструє підвищену життєрадісність, активність, гарний фізичний тонус, надмірну енергійність. Вона може раптом стати душею компанії та найкращим, найактивнішим працівником. На жаль, цей стан триває не довго.

Щоб допомогти впоратися з цією проблемою необхідно налагодити відкриту комунікацію з керівником та створити атмосферу підтримки у середині колективу. Людині треба надавати постійний зворотний зв’язок, не відмовляти у позачергових вихідних та відпустках. У період емоційного занепаду –  скерувати до психолога.

Трудова депресія 

Трудова депресія — хвороба, на яку у світі страждає 264 млн людей на рік. Це ситуація, за якої під час виконання трудових завдань ми починаємо відчувати смуток, тривогу, втрату мотивації, зниження концентрації. Можливі напади плачу чи нудьги. Людина стає тривожною настільки, що самі думки про роботу доводять її до істерики.

Вихідний день не рятує. Людина просто не може перемкнути увагу на щось інше, крім роботи. Адже виникає думка про те, що є недоопрацьовані завдання. З’являється бажання працювати понаднормово, у вихідні та святкові дні.

Прояви трудової депресії:

  • Відсторонення або ізоляція від колективу.
  • Значна зміна зовнішності, погана гігієна.
  • Запізнення на роботу, пропуск робочих зустрічей.
  • Порушення дедлайнів, зниження продуктивності, неповноцінно виконані завдання, збільшення помилок, труднощі з прийняттям рішень.
  • Байдужість, забудькуватість, відстороненість, незацікавленість у робочих питаннях.
  • Емоційність під час розмов.
  • Відсутність впевненості під час виконання роботи.

Щоб допомогти співробітнику впоратися з цим випробуванням, необхідно залучати його до програм охорони психічного здоров’я та корпоративного добробуту. Треба налаштувати комунікацію з керівником, не звинувачувати людину у її стані. Важливо проявляти емпатію та питати, чим саме ви можете допомогти підлеглому чи колезі. Треба не тиснути на людину, не переконувати її, а слідкувати за тим, щоб вона робила перерви під час робочого дня. У колективі треба запровадити здорові звички та дні психологічної підтримки.

Профілактика депресивних станів 

Загальні рекомендації для виправлення ситуації у зв’язку з депресією та депресивними станами прості та ефективні одночасно. Ознайомтеся з ними та дотримуйтеся у своєму повсякденному житті.

  • Сон має тривати не менше 8 годин. Лягати спати треба до опівночі.
  • Дотримання дієти з достатньою кількістю жирних кислот омега-3.
  • Динамічна фізична активність.
  • Щоденне спілкування з друзями, рідними, колегами, які позитивно налаштовані та можуть підтримати і вислухати.
  • Вчасна психотерапевтична допомога.
  • Максимальне використання ресурсів світлого часу доби.
  • Піклування, чуйність до себе та до свого фізичного та психологічного стану.

Будь-які зміни у власному самопочутті повинні вас насторожити. Якщо ж ви є спостерігачем за людиною, яка переживає складний період життя, то допоможіть їй, дотримуючись наступних порад:

  • Покажіть, що хочете допомогти, вислухайте без упереджень, запропонуйте допомогу.
  • Порадьте звернутися до лікаря разом із вами, як супровідною особою.
  • Допоможіть зробити повсякденні справи, налаштуйте режим харчування та сну.
  • Сприяйте фізичній активності та залучайте до участі у соціальному житті.
  • Заохочуйте зосереджуватися на позитивних речах.

Під час допомоги людині не сперечайтеся з нею, це її власний досвід. Не виправляйте її, якщо вона розповідає про свій стан, не знецінюйте чужі почуття. Не порівнюйте з тими, кому «гірше». Не треба рекомендувати людині прийняти її стан. Пам’ятайте, що ви — не психотерапевт, — не робіть це погано, а запропонуйте звернутися до фахівця.

Читайте ще: Wellbeing-програми для співробітників: як перейти від разових активностей до стратегії?