Тетяна Муратова, керівниця відділу маркетингу та промоції EWL PARTNERS


За офіційною статистикою ООН наразі в Європі близько 5 мільйонів біженців з України. Додаємо до цієї цифри близько 2-3 мільйонів українців, які працювали за межами України до 24 лютого. Усі ці люди стикаються з завданням — як знайти роботу в Європі?


Ми в EWL PARTNERS вже 13 років працюємо в царині працевлаштування українців за кордоном і помітили, що часто кандидати роблять одні й ті ж помилки. Я розпитала своїх колег, спеціалісток з рекрутації, Аліну Михайленко, Ксенію Микуляк та Марію Вацик, і разом ми зібрали топ-12 найпоширеніших помилок та спробували пояснити, як їх не допускати. Зазначимо, що в цьому тексті мова піде здебільшого про робітничий персонал.


Обирають вакансію за красивим описом


Одну й ту саму роботу можна описати по-різному. Чесно — розповівши про усі плюси та мінуси. Або прикрасити — намалювавши «золоті гори» та промовчавши про недоліки. Люди схильні сподіватися на краще, і тому вони частіше погоджуються на роботу, якщо рекрутер трохи прикрасив дійсність. Але ця ілюзія розвіюється у перший же робочий день. Тому якщо рекрутер аж надто старається «продати» вам вакансію — це привід насторожитися. 


Хороший рекрутер розповість про всі переваги та недоліки кожної вакансії. Чесно скаже, якщо робота фізично складна, або якщо графік не надто гуманний.


Не обирайте вакансії за принципом «про яку красивіше розказав рекрутер», зовсім легкої роботи не буває.


Загалом завищені очікування — це одна з найпоширеніших помилок кандидатів. Люди хочуть «нестоячу» й «несидячу» роботу, чітко по 8 годин на добу, легку й машинальну. Вони очікують all inclusive: що їх зручно поселять в окремій кімнаті або навіть квартирі, возитимуть до роботи й в усьому допомагатимуть. Але треба усвідомлювати, що робота — не благодійність, і роботодавець наймає людину не з доброї волі, а щоб отримати результат. Тож і очікування мають бути тверезі.


Вірять в «солодкі» вакансії


Серед людей, які ще не мали досвіду роботи на виробництвах, поширені певні міфи. Наприклад, що працювати на шоколадних фабриках — одне задоволення. Або що найкраще працювати на пакуванні, бо це легко. Але насправді робота з обгортання цукерок — фізично складна: зазвичай це 10 годин одноманітної праці в одній позі. Уявіть собі сотні й тисячі дрібних цукерок, які їдуть перед вами на конвеєрі, і кожну з яких треба якомога швидше загорнути. Звісно, є люди, які здатні витримувати й таку роботу, але треба розуміти, що це не рай, а важка праця.


Тож не варто ставити собі установку: «шукатиму роботу виключно на кондитерській фабриці — бо це найпростіше». Інколи робота на м’ясному заводі, або на виробництві автомобілів зі складними деталями може бути цікавіша і трохи легша за ту, що здається «солодкою».


Не складають резюме


Деякі українці, які вимушено виїхали в Європу, вважають, що їхній досвід нерелевантний, тому його можна не описувати. Інші — переконані, що складати резюме — зайвий клопіт, можна розказати все рекрутеру на словах. Ми періодично стикаємося з людьми, які зовсім не виходять на зв’язок, як тільки ми просимо їх надіслати резюме.


Резюме суттєво полегшує процес підбору вакансії.


Якщо людина вже має досвід роботи на виробництві певного типу, або проходила певні курси, чи має технічну освіту — це допоможе підібрати їй відповідну роботу. Ми стикалися з ситуацією, коли чоловік шукав низькокваліфіковану роботу на складі, і лише згодом виявилося, що він має навички столяра — через це втратив нагоду отримати кращу роботу.


Корисною може бути навіть інформація про те, що кандидат доглядав за свійськими тваринами у власному будинку або мав власний город. Це говорить про те, що він має базові навички, як обходитися з тваринами та рослинами.


Переоцінюють власні сили та замовчують проблеми


Деякі люди кажуть, що готові робити будь-що, аби лиш отримати роботу. Цей ентузіазм швидко згасає, як тільки людина пропрацьовує тиждень-два і виснажується. 


Поки ви маєте фінансові труднощі або потерпаєте від безробіття, ви схильні думати, що готові гарувати по 12 годин на добу та працювати будь-де. Але людський організм не здатен витримувати більші навантаження, аніж дозволить ваше здоров’я.


Тверезо оцінюйте свою витривалість, досвід та силу.


Наприклад, на деяких складах доводиться ходити десятки кілометрів на день — якщо ви до такого не звикли, ймовірно — довго не витримаєте і доведеться шукати нову роботу вже через місяць.


Сюди ж — люди, які намагаються приховати від рекрутера свої проблеми зі здоров’ям, або з документами. Чи замовчують, що мають дитину — а потім з’ясовується, що їм потрібне житло для двох.


Такі деталі важливо розповідати одразу — щоб рекрутер не витрачав час, пропонуючи роботу, яка не підійде через алергію, проблеми з хребтом або поганий зір.


Співпрацюють з багатьма рекрутерами одночасно


Деякі люди «закидують вудочки» в усі підряд рекрутингові агенції. В результаті багато рекрутерів з різних компаній пропонують одну й ту ж людину різним роботодавцям. Це призводить до плутанини та непорозумінь. Тому краще обрати одне-два агентства, не більше. Вакансії у всіх плюс-мінус однакові.


Обираючи агенцію, звертайте увагу на її репутацію, скільки років вона на ринку. Варто також читати відгуки. Але тут теж є пастка: якщо в агенції 100% відгуків — позитивні, ймовірно — погані просто повидаляли. У кожного бізнесу є задоволені та незадоволені клієнти. Причому останні — найактивніші.


Чесні агенції не чистять погані відгуки, тому якщо бачите, що в агенції не всі відгуки позитивні — це добрий знак.


 Якщо ж тільки хороші — варто замислитися, як це могло трапитися, бо все ідеальним бути не може.


Затягують з рішенням


Зараз в Європі велика конкуренція за кадри, адже там багато українських біженців. Тож деякі найкращі вакансії закриваються за кілька хвилин. Тому приймати рішення варто швидко і постійно бути на зв’язку з рекрутером. Він може подзвонити й запропонувати хорошу роботу — рішення доведеться приймати дуже швидко.


Не вимикайте телефон і не зникайте зі зв’язку — можете пропустити вдалу нагоду отримати хорошу роботу. Втім, кидатися на першу-ліпшу вакансію, звісно, не варто. З цим пов’язана наступна поширена помилка.


Не цікавляться детальними умовами роботи


Бажаючи якнайшвидше отримати роботу, часто люди не вдаються в деталі та бояться ставити питання. Важливо розпитати усе, що вас цікавить, до того, як погоджуєтеся. Ось приблизний список питань, які може поставити робітник:


    

  • Скільки робочих годин передбачає ця робота?
    • 

  • Чи бувають нічні зміни?
    • 

  • Чи є курилка та переодягальня?
    • 

  • Чи є на виробництві хімічні запахи (якщо у людини на щось алергія)?
    • 

  • Скільки людей житиме зі мною в кімнаті (якщо йдеться про поселення)?
    • 

  • Чи потрібно брати свій посуд?
    • 

  • Чи є на заводі їдальня?
    • 

  • Скільки годин триває перерва?
    • 

  • Чи видають робочий одяг?
    • 

  • На роботу довозять чи потрібно добиратися самостійно?
    • 

  • Як отримати додаткові бонуси чи премії?
    • 

  • В яких числах виплачують зарплату? Раз на місяць чи декілька разів?
    • 

  • Чи є лікарняні?
    • 

  • Які обов’язки на робочому місці?
    • 

  • Чи роботодавець надає житло і яке воно?
    • 



Якщо йдеться про іншу країну — варто дізнатися умови перебування в ній, особливості менталітету та інші деталі. А ще — розуміти, що ймовірно, вам доведеться вчити місцеву мову — чи готові ви вчити польську, румунську або німецьку?


Перед зустріччю з рекрутером, або роботодавцем варто виписати собі усі питання, які вас цікавлять — щоб не забути їх поставити.


Погоджуються на нелегальну роботу


Деякі люди бояться зв’язуватися з рекрутерами, натомість радо йдуть працювати за порадою випадкових знайомих та сусідок. Але агенція допомагає з юридичним супроводом, вона перевіряє роботодавців та оформлює договір. Тоді як робота, отримана «за сарафанним радіо», часто буває нелегальна.


Такі історії завершуються тим, що людині не доплачують обіцяні бонуси, не платять за роботу зовсім, або платять суттєво менше, ніж пропонували спочатку. Не маючи договору, неможливо довести, що вам обіцяли зовсім іншу суму. 


Не читають договір


Часто працівники щиро дивуються, отримавши за щось штраф, хоча це було прописано в договорі. Дуже багато кандидатів швидко підписують договір, не читаючи його. Їм здається, що це — зайва бюрократія та втрата часу.


У договорі прописано багато деталей, які краще знати перед тим, як погоджуєтеся на вакансію.


І ще одне: часто в договорі вказана менша сума, аніж людина отримає на руки. Бо договір оформлюється на «голу ставку». Тоді як левову частину платні складають бонуси за кількість виконаної роботи. Часто базову ставку вказують в договорі для того, щоб простіше оформити робочу візу. Адже в багатьох європейських країнах тип візи залежить від розміру заробітку працівника. На «дорожчі» категорії візи оформляють довше.


У таких випадках вже приїхавши на виробництво, людина підписує ще один договір — в якому описана оплата за додаткові години, премії та бонуси. Це і є договір, за яким робота насправді оплачуватиметься. 


Надто довіряють «своїм»


Буває, що людина погоджується на вакансію, приїжджає в потрібне місто та заселяється в гуртожиток, а сусідка по кімнаті починає жалітися на життя. Вона розповідає, що в цеху постійні протяги, у неї почалася алергія, керівництво щодня штрафує, а умови нелюдські. В нашій практиці бували ситуації, коли після таких розповідей людина розверталася та їхала, так і не почавши працювати.


Втім, деякі люди можуть зумисно нагнітати. Мотиви різні: наприклад, не хочуть, щоб в їхню кімнату когось підселяли, або бояться конкуренції на роботі, бо їхній заробіток залежить від обсягу зробленого. Тож якщо чуєте від такої людини про нелюдські умови, варто поставити питання: «А чому ви тоді досі тут працюєте?». І, звісно, перевірити все на власні очі — а не покладатися на чутки.


Маніпулюють війною


Наразі українцям співчуває весь світ, нас готові підтримувати та брати на роботу. До того ж в українців є слава працьовитого та талановитого народу. Траплялися історії, як під час пандемії, коли авіасполучення було обмежене, європейські виробництва присилали чартерні літаки за українськими працівниками.


Але не варто цим спекулювати й вимагати особливих умов тільки тому, що ви з України. Через національність вам не платитимуть більшу зарплату, аніж всім іншим, і не поселять у краще житло. Вас не будуть носити на руках тільки тому, що ви втекли від війни, працювати доведеться так само, як усім — і до цього треба бути готовими.


Не цікавляться своєю легалізацією в країні


Європейські країни готові допомагати українцям, але вони все одно мусять пройти певний бюрократичний процес, щоб легалізуватися в країні. Так, часто це довго і непросто, але через це потрібно пройти, щоб не мати проблем при працевлаштуванні на роботу.


Розібратися в тому, як легально перебувати в країні — ваш обов’язок.


Деякі люди пускають це на самоплин і вважають, що через війну їм все пробачать. Вони в’їжджають за біометричним паспортом, а далі списують все на «якось воно буде». Але це не так — людину, яка не шанує законодавства чужої країни, можуть депортувати, заборонити їй подальший в’їзд і, банально, не взяти на роботу.


Треба розуміти, що «водити за руку» ніхто не буде — і розібратися в нюансах свого легального перебування потрібно самим. Якщо виникнуть проблеми — вам, ймовірно, допоможуть та підкажуть. Але все, що можна вирішити самостійно — вирішуйте самостійно. Наприклад, в Польщі потрібно оформити PESEL. Без нього не вийде ані оформити банківську картку, ані орендувати житло.


Якщо ж серйозно та уважно поставитися і до юридичних тонкощів, і до вибору агенції та співпраці з рекрутером — вигідну роботу в європейських країнах знайти можливо, навіть попри велику конкуренцію. Головне — бажання працювати на совість і відповідальне ставлення до своїх обов’язків.


Читайте ще: Знай собі ціну. Як правильно моніторити заробітну плату на ринку праці?