«За власним бажанням»? Про звільнення з роботи під час війни

Анна Канюченко, HR Manager, начальниця відділу по роботі з персоналом, сертифікована Career Hub кар’єрна консультантка і викладачка курсу з кар’єрного консультування

Вираз «за власним бажанням» – нібито позитивний. Та у багатьох він асоціюється зі звільненням, правда ж? І звільняємо ми себе від чогось або когось за цим власним бажанням досить часто.

Один з частих запитів за останній час у кар’єрних консультаціях – як ухвалити рішення про звільнення або що робити, коли вже звільнився.

Ловіть реалії сьогодення на прикладі Олега:

Провідний фахівець Олег працював у топовій українській компанії кілька років. Почалося повномасштабне вторгнення росії – роботи дійсно стало більше, але зарплати не зросли. Роботи збільшилося ще, зарплати – ні. Понаднормового навантаження додалося. Зарплата, якщо порахувати в доларах, – зменшилась. Невдоволення Олега збільшилось, а мотивація – зменшилась. Олег звільняється за власним бажанням на емоціях і у стресовому стані.

4 типові аргументи працівників при такому виборі покинути компанію:

«З таким досвідом знайду роботу із кращою зарплатою».
«Я вигорів».
«Мені замало мотивації. Точно ж десь мотивують краще».
«Скажу все, що думаю. Хай знають, чому від них йде кращий працівник. Може запропонують покращення і замотивують залишитися».

Що може відбуватися далі?

«З таким досвідом знайду роботу із кращою зарплатою»

Виходить Олег на ринок праці, а там: рівень безробіття зашкалює, рівень конкуренції – 50-100 осіб на 1 вакансію, кількість вакансій – 60-75 % від довоєнного рівня.

А ще виявляється, що не дуже багато вакансій із більшим рівнем винагороди. Поки Олег працював на тому підприємстві кілька років, його знання відповідали тій компанії, але зараз на ринку праці трохи інша ситуація (потрібно знати певні програмні оновлення, мати інші soft і hard skills тощо). Олег не був готовий до того, що його за тиждень свободи не захантили HR-и.

Тому ось що я хотіла б порадити:

Перед ухваленням рішення про звільнення треба промоніторити ринок праці – скільки платять, кого шукають?
Проаналізувати себе на відповідність сучасній ситуації – чи реально те, чого я хочу, зараз, в умовах воєнного стану?
Краще спочатку знайти нову роботу, а вже потім звільнятись. Є таке «не можна пояснити, але факт»: кандидати, які працюють, певним рекрутерам і роботодавцям здаються більш привабливими, щоб «забрати собі до компанії».
Подумати: що буде, якщо я не знайду роботу протягом місяця? Протягом трьох? Протягом шести? А це цілком реальні ситуації. Зараз же війна.

Важливо звільнятись усвідомлено, і бути готовим до різних сценаріїв.

«Я вигорів»

Уявіть собі, що ви йдете вулицею і бачите, що починає горіти автомобіль. Що ви будете робити?

Варіант 1. «Буду стояти і дивитись».

Варіант 2. «Спробую зупинити пожежу самостійно».

Варіант 3. «Зроблю те, що від мене залежить і покличу на допомогу, а ще звернусь до пожежників».

Будь ласка, не давайте собі горіти зсередини.

Ще у 2019 році ВООЗ внесла синдром вигорання до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та пов’язаних із ними проблем здоров’я (ICD – International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems). Цей синдром описаний у розділі «Фактори, що впливають на стан здоров’я або звернення до медичної служби», в якому містяться причини, через які люди звертаються до медичних послуг, але які не класифікуються як захворювання чи стан здоров’я.

Ознаки вигорання:

почуття виснаження енергії;
підвищена розумова віддаленість від роботи або почуття негативізму чи цинізму, пов’язані з роботою;
зниження професійної ефективності.

Отже, як і у випадку горіння автомобіля, якомога швидше ліквідуйте перші ознаки пожежі, і не чекайте на повне знищення себе. Шукайте свої «вогнегасники»: сон, прогулянки, хобі, книги, зустрічі з близькими та друзями, спорт. А замість пожежників є психологічні та психотерапевтичні консультації.

«Мені замало мотивації. Точно ж десь мотивують краще»

Так, у цьому твердженні є частка правди. Десь точно мотивують краще. Та дуже рекомендую перед звільненням точно знати де, скільки таких компаній, чи є зараз у них вакансії вашого профілю.

У період воєнного стану роботодавцям так само складно. Перше, що робить значна частина підприємств, – це скорочує змінні витрати. У цьому сенсі, як правило, спочатку скорочують «мотивашки»: курси іноземних мов, корпоративи, подарунки, все по максимуму.

Якщо цього достатньо, то компанії:

основні рівні винагород залишають, як є;
за наявності можливостей переглядають зарплати у сторону підвищення;
при кепському бізнес-становищі встановлюють неповні робочі дні, звільняють, наполягають на відпустці за власний рахунок.

Тому найкраще, що можна зробити:

По-перше, звернутись до свого керівника, пояснити йому, що ви відчуваєте замало мотивації, що вам складно, ви потребуєте допомоги. До цієї розмови треба підготуватись, презентуючи себе як людину, що виконує 100500 завдань, наголосити на своїх досягненнях. І маленький лайфхак: починайте таку бесіду після того, як виконали якесь важливе завдання, ваш керівник у гарному настрої та задоволений вашими результатами.
Якщо перший крок не дав вам бажаних результатів, треба помоніторити ринок праці за своїм напрямом, потрапити на співбесіди та дізнатись, «а як у них».

«Скажу все, що думаю. Хай знають, чому від них йде кращий працівник. Може запропонують покращення і замотивують залишитися»

Будь ласка, ні. Так, зазвичай ми йдемо з компанії, тому що щось на наш погляд може бути не таким, і ми це знаходимо в іншому роботодавцеві.

Але ваш поточний роботодавець завжди залишиться джерелом інформації про вас.

Правильним буде спочатку, ще працюючи, спробувати вирішити ті проблеми, що не задовольняють саме вас (порушити тему підвищення зарплати, навантаження, стилю комунікації, умов праці тощо). Якщо ви це зробили, і не раз, а результату так і немає, тоді дипломатично звільняємось. Дякуємо за все найкраще, що у вас було, усміхаємось і йдемо вперед до нових успіхів!

Погрожувати звільненням з метою підвищення зарплати дієво один раз. На другий раз можуть і звільнити. Перед таким кроком задайте собі питання, чи настав цей час.

Що робити, якщо вже звільнилися, а роботу швидко знайти не виходить?

Прокачуйте і покращуйте себе – своє резюме, мотиваційний лист, навички проходження співбесіди, опановуєте навчання.
Шукайте роботу стільки часу, скільки триває робочий день, і розвивайте свою навичку шукати роботу постійно.
Зверніться за допомогою до працівників допоміжних професій:

кар’єрних консультантів – або ви впевнитесь, що все робите правильно, або зрозумієте свої помилки та виправите їх;

психологів – щоб бути психологічно готовим/ою, адже стрес, вигорання – не найкращий стан для пошуку роботи. А ще й в умовах війни це дуже зрозуміло.

Розділяйте відповідальність. Робіть усе можливе зі свого боку для працевлаштування/перекваліфікації/початку своєї справи. Замість того, щоб скаржитись на роботодавців, на ринок праці, на життя. Немає часу. Ідемо до своєї мети, до вашої особистої Перемоги!

А головне – не втрачайте віри у себе! Інколи дійсно потрібно трохи часу, і згодом у вас усе вийде!

CSR Ukraine, Центр «Розвиток КСВ» – експертна організація в Україні, що об’єднує понад 40 великих компаній, спільно з якими вже десять років просуває принципи сталого ведення бізнесу та соціальної відповідальності, реалізує власні соціальні проєкти, надає консультації, проводить семінари та тренінги з КСВ питань та звітів як для приватних компаній, так і для державних органів влади. Є національним партнером CSR Europe (Брюссель, Бельгія) і Всесвітньої бізнес-ради зі сталого розвитку (Женева, Швейцарія).

Career Hub – експертна платформа Центру «Розвиток КСВ», яка об’єднує молодь, роботодавців, державні органи та освітні заклади для кар’єрного розвитку молоді – від школи до успішної реалізації у професії. Діяльність Сareer Hub підтримується програмою USAID «Мріємо та діємо».

Зареєструватися на безкоштовну кар’єрну консультацію