Він був досвідченим професіоналом та працював у престижній компанії протягом кількох років на одній посаді. Він любив свою роботу і з радістю брався за виконання будь-якого завдання, здача жодного проєкту не відбувалася без його участі, а робота поза відведеним часом стала для нього нормою. Проте йому досі не переглядали зарплату та не підвищували на посаді. Знайома ситуація? Якщо ваша відповідь ствердна, то швидше за все ви не вмієте говорити «ні» колегам, від чого страждаєте самі. Розповідаємо, чому так відбувається і як з цим боротися.


Причини безвідмовності 


Нормально, коли людина хоче допомогти ближньому, бути чуйною та здатна співпереживати. Але можна загубити межу між чуйністю та безвідмовністю у бажанні догодити колегам. Далі про причини появи такої «хвороби».


    

  1. Дитячі травми. Коли з дитинства вас переконували, що всім потрібно допомагати, ділитися своїми іграшками, навіть коли не хочеться, у дорослому житті у вас з’явилася звичка бути для всіх хорошим. Тому в роботі, коли хочете показати себе як старанного та відповідального співробітника, ви починаєте погоджуватися на виконання завдань, які не входять у ваші обов’язки. І чим далі це заходить, тим важче відмовлятися.
    2. 

  2. Занижена самооцінка. Вам постійно здається, що роботу можуть виконати краще, аніж це робите ви, що ваші ідеї нікуди не годяться і вам мало що вдається у цій компанії. Тому хочете брати на себе більше обов’язків, працювати до ночі та допомагати всім навколо, аби лише показати свою цінність роботодавцю.
    3. 

  3. Страх конфлікту. Нерідко безвідмовність – це причина страху конфліктної ситуації, виходу із зони комфорту. Коли ви боїтеся реакції колеги чи, здебільшого, начальника, не хочете доводити, чому ця робота не входить у ваше коло обов’язків, то вирішуєте погодитися на будь-які прохання.
    4. 

  4. Роботоцентризм. Коли ви живете лише роботою, не маєте особистого життя чи хобі, прагнете встигнути та досягти більше і більше, виникає думка, що надмірне завантаження та допомога всім колегам допоможе вам швидше досягнути кар’єрних висот. Але часто той, хто працює найбільше, не збирає всіх лаврів перемог.
    5. 



Вчимося говорити «НІ»


Надмірна робота вам нічим не допоможе. Хибно вважати, що так ви просунетеся кар’єрними сходами чи вас будуть поважати у колективі. Зазвичай все працює навпаки: колеги вважають вас підлабузником, а роботодавець навіть не помічає, що ви ночуєте в офісі. Безвідмовність не допоможе досягнути цілей, а лише загострить проблему вигорання та додасть розчарування у житті. Тож важливо навчитися говорити «ні» та не відчувати провини через це. Допоможуть у цьому декілька простих, проте дієвих кроків.


Крок 1. Спостереження


Для початку подивіться, як відмовляють інші. Що говорять ваші колеги, коли не хочуть брати зайвої роботи та як на це реагує той, хто просить. Здебільшого такі відмови сприймаються абсолютно спокійно, не приводять до конфліктів чи санкцій. Поставте себе у таку ситуацію і спробуйте відмовити спочатку в уяві.


Крок 2. На перший план – власні бажання


Для цього кроку потрібно мати чіткий план. За такою дорожньою картою легко слідувати у довготривалій та короткотривалій перспективі. Якщо розумієте, що виконання певного завдання наближає вас до своєї цілі, то ви за нього беретеся, якщо воно лише вкраде у вас час – значить, вам не по дорозі та потрібно відмовлятися від того, що суперечить власним бажанням.


Крок 3. Пауза


Коли вас просять взяти додаткову роботу, скажіть, що подумаєте і дасте відповідь пізніше. Так ви встигнете неспішно зважити всі плюси та мінуси і повернутися з чітким «так» або «ні». До того ж за цей час ваш співрозмовник може знайти виконавця для його завдання.


Крок 4. Починайте


Страшно почати відмовляти, але це важливо зробити. Не потрібно одразу йти до начальника і зі скандалом заявляти, що не збираєтеся більше виконувати його забаганок. Почніть з відмови колезі у виконанні його роботи і побачите, наскільки легше вам стане.


   Тетяна Ковальчук, авторка медіаплатформи budni


 


Читайте ще: Як розпізнати в собі аб’юзивного колегу і що з цим робити? Інструкція від психолога