Советы для работодателей

Як розвивати адаптивний інтелект (AQ): поради та вправи

Алла Задніпровська,
founder & CEO, консалтингова група «Живое Дело»

Швидкість змін буде лише збільшуватися, а це означає, що нам та нашим командам важливо розвивати адаптивний інтелект (AQ) – здатність гнучко реагувати на зміни. Йдеться насамперед про адаптивність мислення – вміння приймати невизначеність, нестабільність, непередбачуваність і складність так званого світу VUCA як звичні умови нової реальності.

Як розсувати межі та шаблони?

Мозок спокійний, коли все під контролем, звично, стандартизовано, прогнозовано, – це означає, що немає небезпеки. Щойно виникає щось непередбачуване, неочікуване, невизначене – з’являється відчуття втрати контролю. Це призводить до стресу, який супроводжується станом тривоги або страху. Тривога – більш небезпечна, тому що вона ненажерлива, неконкретна, її обриси не визначені, буквально пожирає енергію, знеструмлюючи нас, зв’язує, наче путами, руки та ноги. Страх – більш конструктивний, його можна окреслити, описати та перевести в конструктив. Як? Ставлячи собі запитання: «Що може статися найгірше?», «Як я можу знизити вірогідність цих пунктів?». Записавши відповіді на ці питання, ми отримуємо план дій. Тому необхідно привчати мозок приймати зміни, невизначеність, нестабільність як даність та звичні умови життя. Іншими словами – розвивати своє адаптивне мислення.

У бізнесі зараз зміни безпрецедентні: старі бізнес-моделі не працюють у нових умовах, клієнти змінилися, у них інші пріоритети при виборі продуктів та послуг, вони теж можуть панікувати, бути розгубленими, не знати, що буде далі. Люди в бізнесі теж у незвичних для себе умовах: не можуть контролювати ситуацію, прогнозувати майбутнє, а отже – діяти так, як раніше, і водночас намагаються робити це.

Принципи адаптивного мислення

Якщо вдуматися в слово «криза», китайською воно позначається двома ієрогліфами, один з них означає небезпеку, а інший – можливість. Адаптивне мислення – це вміння в будь-яких змінах бачити можливості та реагувати спокійно й конструктивно на небезпеку. Тут важливі три принципи адаптивного мислення:

  • Свідомість (усвідомлювати, що відбувається, щоб керувати собою в цих змінах (як мінімум) і ситуацією (як максимум).
  • Ризикова грамотність. Позитивне мислення – це не відвернутися від проблем і сказати, що їх немає, а повернутися обличчям до проблем, ризиків і взяти на себе відповідальність за їх вирішення, вміти дивитися ризикам в очі, виокремлювати їх і сценарними варіантами пропрацьовувати плани дій в тій чи іншій ситуації з тими чи іншими ризиками.
  • Навички критичного мислення – вміння аналізувати, бачити взаємозв’язок між елементами системи та співвідносити це з вірогідністю настання. Критичне мислення – це особливий спосіб мислення, при якому людина ставить під сумнів інформацію, яка їй надходить, та власні переконання, намагаючись вийти за межі стандартних рішень. Розширяючи свою свідомість, розвиваючи ризикову грамотність, напрацьовуючи критичне мислення, ми будемо розвивати адаптивний інтелект. Якщо зовсім просто, то адаптивне мислення – це здатність людини легко рухатися в потоці життєвих змін.

Чому непросто людям, коли вони зустрічаються зі змінами?

Люди чинять опір змінам, так влаштований мозок. Логічній частині мозку дуже важлива безпека. Тому мозок намагається утримати нас у межах досвіду та знань, не випускаючи за межі установок, переконань, припущень про побудову світу. Будь-які зміни в нас проходять крізь троє воріт:

  • Заперечення (людина говорить: «Ні, це не так»).
  • Осуд («Це не так і придумали це для того, щоб гроші з нас викачувати»).
  • Страх (боїмося не ми, а «частина нашого мозку», для якої будь-які зміни – це небезпека, навіть якщо це зміни на користь). Як мінімум небезпечно, тому що буде не так комфортно і звично в нових умовах. Це означає, що буде напруга, витрачатиметься енергія, а завдання мозку – цю енергію зберігати, щоб вести нас найбільш оптимальним шляхом (з погляду збереження енергії), а отже – опираючись на старе. Але якщо все навколо змінилося, роблячи одне і те ж, бізнес навіть не отримає старого результату, як до змін, не говорячи вже про кращий.

Що робити в цих воротах?

На першому етапі заперечення буде допомагати проходити крізь ці ворота інтерес. Тут потрібна свідомість. Розуміючи, що в будь-якому разі буде заперечення, потрібно перевести його в інтерес – «Цікаво, а що в цьому для мене корисного?».

Осуд важливо перевести в увагу – «Так, я хочу вивчати». Наприклад, карантин спочатку заперечували, але потім з інтересом почали вивчати. «А як можна проводити збори онлайн? А давайте будемо цьому вчитися – вебінар переглянемо, відеоурок замовимо». В результаті ми навчилися цього і стали ефективнішими, ніж офлайн.

Страх. За ним потрібно пильно спостерігати: «Чого конкретно я боюся?». Конкретизувати страх та виводити його назовні, переводячи в конкретний план дій.

Люди чинять опір змінам, так влаштований мозок. Логічній частині мозку дуже важлива безпека. Тому мозок намагається утримати нас у межах досвіду та знань, не випускаючи за межі установок, переконань, припущень про побудову світу

13 кроків адаптивного руху в змінах (коучингова технологія з серії запитань):

  1. Що я хочу зараз із того, на що впливаю на 100%?
  2. Як дізнаюся, що я цього досяг?
  3. Як зміниться моє життя, коли я цього досягну?
  4. А що зараз щодо моєї мети?
  5. Що я відчуваю та як можу перемкнутися на більш конструктивний стан?
  6. На що я можу впливати, а на що – ні? Як відпустити те, на що я вплинути не можу?
  7. Які якості, навички та вміння мені потрібні для того, щоб прийти до цього?
  8. На що я можу опиратися? Що залишити незмінним? Що мене посилить?
  9. Що змінити?
  10. Які можливості відкриваються?
  11. Що я зроблю та коли?
  12. Що може піти не так?
  13. Як себе підстрахую?

Цю технологію можна використовувати щоразу, коли стикаємося зі стресовими змінами. Виникає питання: «Як розвивати адаптивне мислення не тільки в стресових ситуаціях, а й щодня?» – напрацьовувати, як будь-яку звичку. Тут важливі три правила: системність, регулярність та своєчасність. Системність, регулярність – наприклад, щодня вранці, вдень та ввечері. А своєчасність – виділити на це чіткий проміжок часу та приєднати до чогось, що повторюється щодня. 

Комплекс вправ «Нейробіка»

Який створив Лоуренс Кац (американський професор нейробіології). В основі нейробіки лежить такий підхід – коли ми робимо однотипні, рутинні завдання, в нашому мозку відбувається насичення дендритів (нервових клітин). При цьому нестандартні рішення допомагають дендритам синтезуватися.

Можете вибрати один день на тиждень протягом, наприклад, місяця, двічі на тиждень по півдня або дві години щодня (як зручно) і робити щось (можна написати список справ). Потрібно подумати над тим, як ці справи можна вирішувати по-іншому. Наприклад, ходите з відкритими очима – походіть з закритими якийсь час; якщо пишете правою рукою – попишіть лівою; чистите зуби правою – почистьте лівою; п’єте чай з цукром – попийте без цукру; п’єте чай – попийте кави. Визначайте предмети та матеріали не очима, а на дотик, подумайте іншими словами (даєте визначення чомусь, а тепер опишіть те ж саме, але іншими словами), змінюйте звичний темп. Наприклад, миєте посуд щіткою – помийте рукою в рукавицях та мочалкою; поїдьте на роботу іншою дорогою; проведіть вечір не так, як зазвичай. Випрацьовуйте свої варіанти нейробіки та діліться цією технологією з іншими.

У бізнесі можна запустити такі челенджі з нейробіки, краще це зробити HR-відділам. Наприклад, оголосити про розвиток адаптивного інтелекту, створити чат, домовитися про день, коли все буде робитися не так (можна зробити це на вихідних і потім ділитися у чаті тим, що відбувається і що вийшло).

Вправа «ССОР» (ставте під сумнів очевидні речі)

Щодня у визначений час протягом 5 хвилин письмово подумайте про щось і поставте під сумнів це очевидне. Наприклад, я хочу бути багатим, щасливим, здоровим. А тепер подумайте та ставте під сумнів: чуму я так вважаю? Які є докази того, що бути хворим і нещасним краще, ніж навпаки? Ще цю вправу можна застосовувати по прецеденту – зловили себе на тому, коли говорить хтось якусь фразу, і чітко впевнені, що це не так. Поставте собі запитання: «Звідки я це знаю?», «Чому так вважаю?», «Що в тому, що говорить опонент, може бути правдою?», «Чому він так говорить?», «Які в нього підстави?», «Які могли б бути?». Так ви розсуваєте стереотипні межі, шаблони, звичні речі в мисленні та напрацьовуєте адаптивність.

Вправа «Зв’язувати незв’язуване»

Добре працює, коли з’являється проблема чи ситуація, з якою не одразу можемо впоратися. Подумайте про цю проблему чи ситуацію та обведіть поглядом навколо себе (там, де знаходитеся). Виберіть предмет, чомусь за цей предмет зачепиться погляд (ви відчуєте), і поставте запитання: «Що цей предмет порекомендує щодо розв’язання проблеми?», «Які характеристики предмета допоможуть розв’язати цю проблему?», «Якщо предмет міг би говорити, що б він сказав про проблему?», «Які ідеї запропонував би?».

Такі прості на перший погляд вправи (якщо робити їх письмово та свідомо) дійсно будуть допомагати напрацьовувати нові нейронні зв’язки і розкують, виведуть із в’язниці наших стереотипів та шаблонів, а отже – нарощуватимуть адаптивне мислення. Найскладніше в цьому – зловити себе на цих шаблонах.

Роберт Ділтс, американський тренер, один з авторів НЛП, порівняв роботу з ментальними шаблонами з приготуванням печені з тигра. Він говорив, що найважче – це зловити тигра, все інше – справа техніки. Печеня з тигра готується так, як і печеня з кролика. Тому важливо бути достатньо свідомим і випрацювати такий сильний намір розвивати своє адаптивне мислення, щоб через деякий час отримувати результати та легко рухатися в різних життєвих ситуаціях, обираючи оптимальні рішення.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Lost Password