Ольга Карпенко,

медична психологиня, спеціалістка з когнітивно-поведінкової терапії


Наче дерево, вирване з коренем, що зависло у повітрі – так описувала свої відчуття одна моя знайома, що мусила на початку війни зібрати все своє життя в одну валізу, дітей, маму та виїхати до Чехії. Волонтери зустрічали їх обіймами та віддавали свою турботу на сто відсотків. Спочатку – пауза, потім – налагодження хоч якогось життя у чужій країні. Сирен більше не чутно, пострілів немає, у підвали не потрібно бігти. Але якось погано на душі все одно.


Туга за домом, за звичним життям, за власними речами та знайомою рутиною – це нормальні почуття, навіть коли головою розумієш, що там, де ти є зараз – безпечніше.


Як підтримати себе, якщо через війну вимушено виїхали в іншу країну?


    

  • Перше, що потрібно зробити, якщо вам на душі погано – це прийняти всі свої почуття як норму.
    • 



Не казати собі, що іншим гірше або «головне, що живі». А дати волю почуттям. Хочете поплакати – плачте. Хочете якийсь час лежати і нічого не робити – дозвольте собі це. Ви маєте право відгорювати втрату звичного життя.


    

  • Важливо віднайти почуття дому на новому місці.
    • 



Хоча б частково. Додати у нове помешкання та у свій день трохи того, до чого ви звикли. Ранкову каву, читання книги перед сном, звичні фізичні навантаження тощо. Це те – на що ви маєте вплив, що можете контролювати. Прості контрольовані дії дають змогу відчути себе більш спокійними.


    

  • Якщо вас спіткав синдром людини, що вижила, варто віднайти власну цінність. І наповнити ваше життя змістовними діями.
    • 



Як і чим ви можете бути корисним там, де ви є зараз? Які дії ви можете робити, щоб зробити цей світ кращим?


Якщо зараз у вас немає відповідей, не хвилюйтеся. Можливо, ви ще не відійшли від стресу або сильно втомлені та виснажені. Спочатку потрібно потурбуватися про себе. Відпочити стільки, скільки необхідно саме вашому організму.


    

  • Не очікуйте, що в нових умовах ви зможете працювати/виховувати дітей/волонтерити з такою ж наснагою, як удома.
    • 



Сильний стрес не проходить повз вашу психіку. І це нормально – робити менше та повільніше, втратити гостроту розуму та хотіти більшу частину часу лежати та дивитися серіали. Дайте собі час на відновлення. Багато часу. І, знову ж таки, не критикуйте себе за «слабкість». Настане час, коли ви зможете відновити повноцінне життя.


    

  • Підтримуйте інформаційну гігієну.
    • 



Може бути так, що ви весь вільний час проводите за читанням новин про воєнні події. Таким чином, ви наче підтримуєте зв’язок з Батьківщиною, коли фізично перебуваєте за кордоном. Але якщо цих новин забагато, якщо після читання відчуваєте тривогу, стрес, розпач – скоротіть час перегляду новин до мінімуму. Відпишіться від більшості Telegram-каналів, залиште один-два основних з перевіреними новинами. Не переглядайте фото та відео смертей та катувань. Це має руйнівний вплив на психіку. Вимкніть сигнали повітряної тривоги, якщо ви це не зробили – зараз ви у безпеці. Призначте собі спеціальний час на читання на перегляд основних новин. І дотримуйтеся цього обмеження. Таким чином ви суттєво знизите рівень власного стресу.


Що ще можна зробити, перебуваючи за кордоном?


    

  • Відчуйте себе амбасадором України в іншій країні.
    • 



Спілкуйтеся з людьми, розказуйте про нашу культуру, історію, різні цікавинки. Цим ви суттєво допоможете світу з прийняттям нас як рівної та гідної держави.


    

  • Вивчайте культуру та побут тієї країни, в якій зараз знаходитесь.
    • 



Що з цих знань та нового досвіду можна забрати з собою додому? Чим можна покращити нашу країну? Або як можна за допомогою власного досвіду покращити життя людей в тій країні, де ви перебуваєте зараз?


Як бачите, у кожного з нас, де б ми не були, є свій фронт роботи. Тому пам’ятайте, ви цінні, ви важливі, ви потрібні. Відновлюйтесь, відпочивайте та продовжуйте жити власне унікальне та змістовне життя.