Надлишок інформації та розваг призвів до того, що нині без гейміфікації консервативне навчання сприймається як заважке, задовге і нудне, а отже – неефективне. Гра є одним із способів організовувати командну активність, стимулювати творчість і долати шаблони мислення, «запаковує» серйозну діяльність у яскраву обгортку. Тетяна Шерман, керівник департаменту по роботі з зовнішнім ринком Академії ДТЕК, розповідає про шостий футуристичний T&D-тренд: ігрофікацію робочих процесів.

1. Легко та фаново

Нещодавно я відвідала один із найдосвідченіших корпоративних університетів світу – Hamburger University у Бразилії, де навчаються працівники та менеджери McDonalds. Раніше для навчання стандартам та іншим елементам підготовки в компанії готували товсті підручники. Наразі це не працює, отже, компанія переходить на формат онлайн-ігор та відео, де ті самі знання подаються яскраво та цікаво. Традиційне навчання втрачає вплив, і до цих змін адаптуються всі прогресивні компанії. Розвиток необхідно гейміфікувати та робити інтерактивним, вплітати в щоденну працю та видавати невеликими порціями. Легкість та фан – умови, за яких процес навчання відбуватиметься швидше та без примусу.

Гейміфікувати навчання можна як онлайн, так і офлайн. Цікавий кейс – госпіталь у Бельгії, який навчає нових співробітників у форматі своєрідного квеста «неправильна кімната»: в приміщенні палати спеціально допущені помилки, які заважають безпеці та комфорту пацієнтів, і новачки мають їх оперативно знайти.

2. Винагорода

Корисні прийоми, які при розробці ігор використовує гейм-індустрія. Насамперед це винагорода за залучену гру, яка може мати різні форми: наприклад, бонуси за подолання чергового рівня, рейтинги лідерів тощо. Винагородою є також усвідомлення довгострокових переваг, наприклад, можливість кар’єрного розвитку в разі якісного та сумлінного навчання.

3. Конкуренція з розвагами

Гейм-індустрія конкурує з освітньою системою. Безліч варіантів фану відволікають, поглинають увагу, обіцяють приємні емоції з мінімумом зусиль та витрат інтелектуальної енергії. Вихід для освітніх закладів – насичувати своє освітнє середовище ігровими елементами. Картинки, мультфільми, ігри – тільки такі форми можуть конкурувати з соцмережами та додатками за увагу працівників, особливо нового, «цифрового» покоління.

4. Сторітелінг

Ключовим елементом цікавої гри є історія, яка захоплює та мотивує пройти весь шлях до кінця, аби дізнатися, яким буде фінал. Цей прийом часто використовують і роботодавці, які впроваджують гейміфікацію в корпоративні системи навчання. Якщо програма має цікавий сценарій, яскравих персонажів, які близькі самим співробітникам-студентам, є інтеративний діалог з учасниками – навчальний процес матиме хепі-енд.

5. Потенціал «генерації геймерів»

Роботодавці мають вчитися використовувати сильні сторони «покоління ігроманів», наприклад, готовність робити спробу за спробою, доки складний левел все-таки не буде пройдено. Як стверджують, наприклад, автори книги «Догралися! Як покоління геймерів назавжди змінюють бізнес-середовище» (Джон Бек, Мітчел Уейд), представники цього активніші, більш цілеспрямовані, адаптивні та навчені за потреби продуктивно працювати в команді. Треба лише використовувати зрозумілі їм інструменти роботи. Наприклад, прогнозується подальший розвиток т.зв. масових онлайн-ігор, і за їхньою допомогою компанії будуть усе частіше знаходити таланти, оцінювати та розвивати співробітників. Такі кейси вже відомі – наприклад, датська компанія Uncle Grey запропонувала топовим гравцям стати своїми амбасадорами у грі Fortress 2 – демонструвати клікабельні постери з інформацією про вакансії прямо в процесі гри. Незабаром аналогічні практики будуть звичними.

У наступній статті ми розглянемо сьомий футуристичний T&D-тренд – персоналізований підхід до навчання.