Наталя Драганчук,

Head of Ivano-Frankivsk Branch Office, ELEKS


2020 та 2021 роки виявились надто напруженими для всіх, зокрема, для бізнесу. Але ж трапились вони з нами не просто так. Щось у них є, крім розчарувань, пандемії, вигорань і нових викликів у роботі.


Що я помітила? Багато людей у бізнесі зіткнулися зі страхом: «А раптом те, що я роблю, насправді нікому не потрібне?». Рожеві окуляри зазвичай б’ються скельцями всередину. Карантин розбив ці скельця багатьом. 


Надзвичайно болісно і страшно усвідомлювати марність своєї роботи. На страх природа для нас підготувала лише 3 реакції:


    

  1. Втікай!
    2. 

  2. Нападай! 
    3. 

  3. Завмри! 
    4. 



У реаліях бізнесу це виглядає так:


    

  1. Втікай. Ваша втеча може бути у домашні клопоти, в алкоголь, в інші девіації, у гори чи будь-яку відпустку, у вечірній біг (прекрасний спосіб втікати), у безкінечні зустрічі і розмови ні про що. Ви можете бути активним ініціатором цих зустрічей або німим учасником. Це так звана імітація бурхливої діяльності: втекти будь-куди, лише щоб не чути ані себе, ані колег, ані замовників, ані керівника.
    2. 

  2. Нападай. Ви надзвичайно активні: дістаєте своїх колег постійними покращеннями і оптимізаціями, щодня пропонуєте новий план порятунку від кризи. Проте вас не цікавить, що думають інші, а тим більше, що вони відчувають. Ви – в активній боротьбі з проблемами!
    3. 

  3. Завмри. Ви перетворюєтесь на паличку або вдаєте, що померли. Робите вигляд, що нічого не змінилось, все, як було: світ як світ, люди як люди, у вас все добре і нічого не треба. «Треба просто почекати і перечекати» – такий ваш основний девіз. Однаково страшно почути себе і почути інших.
    4. 



Це звучить психотерапевтично або дуже емоційно. Але які б посади ми би не займали, якими б бізнесами не володіли, насамперед ми — люди. І наші тілесні, людські реакції – первинні. Страх живе десь у животі у всіх, і заставляє нас приймати рішення і робити відповідні дії. Відсутність страху не є ознакою сміливості. 


Що ж робити з цим страхом «А раптом я нікому непотрібен, або те, що я роблю не знайде свого споживача на ринку?»


Антипод страху, на мою думку, – це довіра. В страху немає довіри ні до чого навколо.


Хоч насправді людина може довіряти трьом об’єктам:


    

  1. Всесвіту (всім вистачить, кожен має своє)
    2. 



    

  1. Собі (я справлюсь і зможу зробити те, що я хочу)
    2. 



    

  1. Іншому (ми здатні порозумітися і вибрати зручну для нас відстань)
    2. 



Порядок теж важливий, не можна довіряти іншому більше, ніж собі. Бо тоді – це шлях у залежні стосунки.


Ця довіра – не панацея, її нелегко відчути та вибудувати. І у цьому в кожного свій шлях і свої враження про власне життя та досвід. Саме він формує відчуття довіри. Досвід нас цьому вчить або не вчить. Але хай з цим працюють психотерапевти, а я поки розповім, що ж робити зі страхом в організаційному житті. 


Читайте ще:
                            «Не бачу сенсу»: як подолати кар’єрну кризу та чому не варто одразу звільнятися
            


Як нам бути на роботі поміж своїх та чужих страхів?


1. Бути чесним з собою


Вам страшно? Якщо на це питання ви відповідаєте: «ні, ми, українці, постійно в кризі», або «кожна криза – це можливості» або ще щось таке, то, звісно, ви праві, але дуже частково. Спитайте тоді себе ще: «Вам важливіше обманювати себе чи інших?»


2. Бути чесним з іншими


Це означає чесно сказати про ризики, які ви бачите, і  спитати інших про те, що бачать вони.


3. Бутим готовим чути


Хочеться слово «чути» виділити! Просто чути себе та інших, давати емоційний та інформаційний зворотній зв’язок.


І ось на цьому етапі почне з’являтися діалог. Ви з колективом, керівником, замовниками зможете відчути, що ви потрібні одне одному і бути взаємно корисні.


Організації, які не здатні на діалог всередині компанії, – не здатні на діалог із замовниками назовні. Тому, ймовірно, вони приречені на яскраве, але коротке життя.


Читайте ще:
                            Хто такі T-shape, L-shape, M-shape спеціалісти та як їх розвивати й утримувати?