Поради для роботодавців

Робота влітку: умови праці, які повинен забезпечити роботодавець

Ірина Шапошнікова,
юрист юридичної фірми «Астерс»

Літо – пора активних сільськогосподарських робіт, заготівель та збору сезонного урожаю. Окрім цього, влітку не припиняються й усі інші роботи – будівництво доріг та споруд, торгівля на відкритому просторі, а також звична офісна робота. Тому, зважаючи на виснажливі погодні умови, робота в спеку створює небезпеку для здоров’я працівників та може призводити до нещасних випадків. Для уникнення цього роботодавцям потрібно дотримуватись окремих норм законодавства з охорони праці. Тож нижче йтиметься про такі законодавчі вимоги, а також про умови, які роботодавець має забезпечити працівникам влітку.

Кліматичний контроль

Одним із особливо важливих аспектів літньої роботи є дотримання належного кліматичного режиму робочих приміщень. Водночас відповідно до статті 1 Санітарних норм ДСН 3.3.042-99 (далі – «Санітарні норми»), кліматичний режим будь-якого підприємства охоплює не лише контроль температури, а й вологості приміщення, температури поверхонь тощо.

Так, наприклад, при роботі в приміщеннях, їх оптимальна температура влітку може коливатись від 18 ºС до 25 ºС залежно від важкості роботи (чим більш рухлива робота – тим нижча температура). Втім, передбачено й допустимі межі з максимальною температурою у 28 ºС на постійних місцях роботи, тобто там, де працівник працює не менше двох годин поспіль. Для непостійних місць роботи найвища межа 30 ºС. Водночас вологість повітря у всіх випадках повинна сягати 60-40%.

Для забезпечення підтримання температурного та вологого режиму Санітарні норми рекомендують роботодавцям максимально механізувати та автоматизувати кліматичні процеси: забезпечити приміщення кондиціонерами, зволожувачами повітря, вентиляцією, встановити жалюзі тощо.

Тривалість роботи

Якщо для офісних працівників забезпечення кліматичного режиму не є складним завданням, то питання дотримання температурних норм для робітників на відкритому просторі постає доволі гостро. Тому чи не єдиним виходом із ситуації є регламентування тривалості роботи на вулиці.

Хоч законодавство не визначає максимальну тривалість роботи надворі, Держпраці у цьому випадку застосовує норми тривалості, що визначені Санітарними нормами для проведення ремонтних робіт виробничого устаткування. Тому вважається, що робота на відкритому просторі за температури вище 28 ºС повинна здійснюватися із перервами від 24 до 30 хвилин (за принципом – чим вища температура, тим менша тривалість роботи і більша тривалість перерви). Під час перерви варто перебувати в охолоджувальних приміщеннях, однак не допускати значного перепаду температур. Водночас підпункт 8 пункт 3 розділу 4 Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві вказує, що відпочивати працівникам сфери сільського господарства дозволено виключно у спеціально відведених місцях, які обладнуються добре помітними віхами вдень і освітленими ліхтарями в темний період доби.

Водночас Держпраці рекомендує, якщо це можливо, працювати позмінно або ж змінити розпорядок робочого дня, за яким праця здійснюватиметься в ранкові або вечірні години. Звертаємо увагу, що потрібно ретельно підійти до впровадження останньої рекомендації, адже зміна режиму роботи вважається зміною істотних умов праці, що вимагає як згоди працівника, так і його завчасного попередження. Аналогічно цьому не забуваймо, що за роботи до 6 ранку та після 22 години вечора працівник має право на оплату у підвищеному розмірі.

Обмеження допуску до робіт, медичні огляди та інструктажі

Законодавством не передбачено вікових обмежень працівників у разі залучення їх до робіт за підвищених температур влітку. Однак, за рекомендаціями Держпраці, не варто допускати до таких робіт співробітників віком до 25 та старше 40 років.

Варто також додати, що Наказом визначено, що працівники, які працюють на відкритому просторі чи у приміщенні при підвищених температурах, зобов’язані проходити первинний та періодичний медичні огляди. Проте така вимога поширюється на працівників із певними медичними показаннями, як то гіпертонічна чи хронічна алергічна хвороба тощо. Роботодавець також повинен забезпечити позачерговий медогляд працівнику, якщо останній скаржиться, що погіршення його стану здоров’я спричинено виконанням роботи у спеку (ч. 3 ст. 17 Закону).

Закон у статті 18 передбачає, що працівники повинні проходити інструктажі та навчання з охорони праці коштом роботодавця. Тому, в разі виникнення потенційно небезпечної ситуації для працівників, що працюють на відкритому просторі із несприятливими спекотними погодними умовами, роботодавцю доречно буде провести інструктаж з правил роботи у спеку (дотримання режиму змінності, належного одягу тощо), а також навчання про надання першої медичної допомоги.

Ще одним зобов’язанням роботодавця при роботі в умовах жаркого клімату є забезпечення працівників рідиною, а також розчинними у рідині вітамінами. Таке правило передбачене у п. 2.12 Санітарних норм та спрямоване на недопущення порушення водно-сольового балансу працівників.

Тому при залученні до робіт працівників будь-якого віку роботодавцю потрібно дотримуватись загальних вимог з охорони праці, водночас беручи до уваги особливості роботи влітку. Зокрема, контролювати належний температурний режим приміщень, забезпечувати працівників рідиною, запровадити режим змінності (якщо цього вимагають особливості роботи), встановлювати додаткові перерви у роботі тощо.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Lost Password