Одна з ключових галузей в українській економіці – промисловість, зазнала руйнівного впливу війни: низка підприємств у зонах активних бойових дій та окупації зупинилася, потужності постраждали від обстрілів, порушилися ланцюжки логістики та постачання.

Як промислові компанії відновлюють виробництво та підтримують команди під час війни – розповіли експерти на онлайн-зустрічі від robota.ua.

Тетяна Бобриніченко,
HRD компанії UKRLED

Група компаній UKRLED виготовляє світлодіодну продукцію та алюмінієві профілі для різних напрямків діяльності. Підприємство працює в Миколаєві, а місто наразі перебуває під регулярними обстрілами. Через це і виробничий комплекс, і офіс компанії зазнали значних руйнувань, а відтак і великих фінансових збитків, проблем із логістикою та постачанням сировини. Проте бізнес продовжує працювати попри обмеження та загрози обстрілів: у середині березня почалося поетапне відновлення виробничих процесів.

Виробництво залежне від постачання води, яке в регіоні наразі ускладнене. Частину підприємства вирішили релокувати на більш безпечну територію України. Це непросто, адже металургійна промисловість має специфічні вимоги (зокрема, з погляду екології), а також демонтаж, перевезення, встановлення його потужностей потребує великого фінансового ресурсу.   

Насамперед компанія подбала про безпеку працівників – крім доступу до бомбосховища неподалік, створила додаткове укриття на території підприємства. Майже весь колектив виявив бажання повернутися до роботи, щойно це стало можливим. А коли компанія розмістила вакансії на rоbota.ua, дзвінки від кандидатів розпочалися відразу, адже багато людей втратили робочі місця.

Графік адаптували до комендантської години та роботи громадського транспорту. Працівникам, які цього потребують, компенсують витрати на проїзд. Виплачується матеріальна допомога, запровадили додаткові доплати. 

Для працівників, які будуть задіяні на евакуйованій частині виробництва, та їхніх родин на новій території виділили гуртожиток, там проводяться ремонтні роботи. Також у новому регіоні планується додатковий набір персоналу та його навчання.

З першого дня повномасштабної війни компанія постійно підтримувала комунікації з командою. В корпоративному чаті людей попереджали про небезпеку, розповідали, як поводитися під час артобстрілів, загрози ракетних та авіаударів, евакуації, проводили консультації та підтримували. Для частини працівників вдалося організувати роботу онлайн. Скорочення не проводилося, а з частиною працівників, яких неможливо задіяти в виробництві, довелося призупинити трудові відносини відповідно до вимог трудового законодавства (що також потребувало роз’яснень та комунікацій із кожним).

Попит на продукцію зберігається, а після війни зросте. Реалізація плану компанії вийти на європейський ринок до кінця 2022 року навіть прискорилася. Оскільки можна прогнозувати, що, на жаль, після війни Україна переживатиме демографічні проблеми (через людські втрати та вимушену міграцію за кордон), одним із пріоритетів у бізнесі вважають збереження команди та робочих місць.

Оксана Мацюпа,
директорка з персоналу T.B.Fruit 
 

Група компаній T.B.Fruit працює у Львівській області. Бізнес має кілька напрямків діяльності – зокрема, логістика, інжиніринг, виробництво та переробка фруктів та овочів, виготовлення кількох видів продукції в сегменті В2В (соки, пектин, пюре), а також соків під ТМ Galicia.

Основний виклик у бізнесі пов’язаний із перебудовою логістичних ланцюжків. 90% продукції до повномасштабної війни виготовлялося на експорт, насамперед до США, Канади та Японії. Обсяги виготовлення продукції наразі зменшилися (вдалося зберегти близько 40% «довоєнного» рівня). Проте бізнес адаптується до обмежень та роботи в умовах невизначеності – і виробництво, і офіс працюють. 

Попри близькість до Польщі та відкриті кордони інших країн, тільки три працівниці компанії евакуювалися з України, причому одна вже повернулася додому та на роботу, а одна працює віддалено з-за кордону. Компанія постійно підтримувала з командою комунікації, які потрібно було трансформувати, зважаючи на щільні інформаційні потоки, які не стосуються робочих питань. 

У компанії прогнозують, що цього року, на відміну від попередніх, залучити сезонний персонал буде простіше. Зокрема, через внутрішнє переміщення людей у регіон (уже навіть ведуться перемовини з першими кандидатами). Також компанія залучила персонал у межах співпраці з іншими бізнесами – наприклад, запросила на роботу працівників Fozzy Group з магазинів, які вимушено зупинили діяльність в інших регіонах. Крім того, на захід переїхало багато цінних фахівців. Наприклад, із півдня України, де багато підприємств, наприклад, аграрної галузі наразі не можуть працювати через бойові дії, та з інших небезпечних територій.  

Ксенія Швед,
директорка по людях «ОЛІС ЛТД»

Один завод компанії працює в Запоріжжі, другий – у місті Запорізької області, яке наразі окуповане, тому там виробничий процес призупинено. 

Напередодні війни в компанії відзначили 30-річчя та цього року запланували реалізувати глобальний проєкт з імплементації корпоративних цінностей. Компанія разом із працівниками визначили чотири ключові пункти: відкритість і прозорість, команда, стабільність та професіоналізм. Під час війни ці цінності пройшли перевірку та підтвердилися. 

У перший день війни компанія провела загальні збори працівників на виробництві. Ніхто не знав напевне, як саме буде розвиватися ситуація. Проте компанія пообіцяла працівникам зробити все можливе, щоб зберегти робочі місця та виплати, підготували документи, вирішили налагоджувати роботу віддалено та планувати, як забезпечити команді захист. Частина працівників заводу з міста, що нині перебуває в окупації, виїхала до Запоріжжя, з іншими компанія на зв’язку та підтримує їх.

Перші два тижні виробництво не працювало, а потім відновило роботу. Компанія сфокусувалася на збереженні ключових працівників та робочих місць загалом. Частина команди з офісу наразі працює віддалено, зокрема й з інших країн Європи. Всі працівники стали «універсалами», які готові виконувати додаткові, зокрема й нові для себе обов’язки.

Бізнес адаптується до роботи в нових умовах. Основні робочі процеси та комунікації були налагоджені офлайн, до того ж, низку процесів тільки почали автоматизувати. Команда має неоднорідний склад – частина персоналу працює в компанії вже кілька років, а деякі працівники тільки долучилися й розпочали етап адаптації. Тому підходи до навчання та наставництва довелося переглянути, процеси отримання знань та навичок – прискорити.  

Нині виробничі потужності вийшли на «довоєнний» рівень і компанія планує продовжувати роботу, адже попит на продукцію зберігається.

Запис відеозустрічі можна переглянути тут: