Валерія Савчук,
партнерка ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

Співавтор: Анна Некрасова,
юристка ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

Насамперед пропонуємо розібратися, що включає щорічна відпустка і як вона надається. Це відпустка, яка містить основну та додаткову відпустки, під час яких за співробітником зберігається місце роботи та зарплата. Основна відпустка становить щонайменше 24 дні, а для осіб менше 18 років, осіб з інвалідністю, сезонних та деяких інших працівників її тривалість збільшується.

Загальний графік розробляється роботодавцем за погодженням із профспілкою. Зазвичай відпустки надаються з урахуванням інтересів співробітника, з огляду на злагодженість роботи компанії, а також з урахуванням того, щоб їх використали до кінця робочого року.

Чи можлива ситуація, за якої працівник відмовляється від відпустки повної тривалості?

Звичайно, це його право, адже він може використати свою відпустку частинами. Роботодавець повинен задовольнити прохання співробітника та надати йому частину відпустки, письмово повідомивши його про дату її початку за 2 тижні.

Якщо говорити про основну безперервну частину відпустки протягом робочого року (який обліковується з моменту укладення ТД), то вона має тривати не менше 2-х тижнів.

Чи має право співробітник вимагати компенсацію за невикористану відпустку?

Заміняти відпустку грошовою компенсацією заборонено. Проте, якщо співробітник сам цього хоче, має право замінити частину відпустки грошовою компенсацією, написавши письмову заяву. Водночас обов’язкова умова для заміни частини відпустки компенсацією – це фактичне використання співробітником 24 к. д. щорічної відпустки.

Якщо співробітник має баланс невикористаних відпусток та уже встиг використати 24 дні відпустки впродовж робочого року, він може розраховувати на грошову компенсацію за решту днів невикористаної відпустки.

Для неповнолітніх співробітників правові норми дещо відрізняються. Існує заборона замінювати грошовою компенсацією будь-які відпустки, а також не надавати відпустки повної тривалості протягом 1-го робочого року. Відпустка повної тривалості обов’язково має надаватися протягом 1-го року і співробітникам, які мають особливий характер праці чи роботу зі шкідливими та важкими умовами праці.

За невикористані дні яких відпусток компенсація не передбачена?

Грошова компенсація виплачується, за бажанням співробітника, у разі звільнення, переведення, смерті співробітника, а також залежить від категорії, до якої відноситься співробітник (наприклад, неповнолітній, керівний спеціаліст навчального закладу).

Компенсація, якщо співробітник цього хоче, надається лише за щорічну відпустку, яка, як ми вже знаємо, включає в себе основну (не менше 24 к. д.) та додаткову. Щодо щорічних додаткових відпусток, то їх надають за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці. Водночас у разі звільнення/смерті виплачується компенсація також за додаткову відпустку співробітникам, у яких є діти або повнолітні діти з інвалідністю з дитинства підг. А I гр.

Для інших видів відпусток (творча, навчальна, соціальна), їх заміна грошовою компенсацією за бажанням співробітника не передбачена.

Чи існує строк давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки?

Якщо співробітник повністю не використав щорічні відпустки протягом кількох років, працедавець повинен надати їх протягом наступних років, оскільки законодавство не передбачає строку давності у використанні відпусток.

Чи може працедавець заборонити співробітникові використовувати щорічні відпустки, які йому не були своєчасно надані за попередні роки?

Ні, якщо співробітник використовував свої відпустки частинами, і не всі дні щорічної відпустки були використані, то він має право використати їх у наступних роках.

Заборона відмовити у наданні невикористаних днів відпусток за попередні роки законодавчо не закріплена, але підтверджується у роз’ясненнях Держпраці, Мінсоцполітики та застосовується на практиці. Так, наприклад, при звільненні співробітник має право на грошову компенсацію або на використання відпустки за всі попередні роки, підтвердженням є судова практика та рекомендації Мінсоцполітики у Листі.

Роботодавець не може заборонити піти у відпустку, якщо її частина не була використана раніше.

Відмова йти у відпустку та звільнення

Відмова використати свою відпусткою не є підставою для звільнення, адже трудові відносини припиняються лише з чітко визначених підстав. Необхідно розуміти, що саме працедавець несе відповідальність за відмову надати відпустку або порушення термінів її надання, оскільки це є грубим порушенням законодавства про працю та фактичним позбавленням права на відпочинок (ст. 265 КЗпПУ, ст. 41 КУпАП. Саме тому у разі категоричної відмови співробітника піти у відпусту або скористатися грошовою компенсацією, коли це можливо, Мінсоцполітики радить працедавцям дотримуватися своїх обов’язків попри таку відмову. А саме, працедавець має право в межах, установлених графіком, і без заяви співробітника видати наказ про надання йому відпустки (Лист Мінсоцполітики). Такий наказ працедавця не відрізняється від усіх інших його вказівок і повинен виконуватися. Інакше, співробітника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Така позиція підтримується і в роз’ясненнях Держпраці.