Незважаючи на те, що до цього часу в нашій державі не вщухають дискусії щодо переходу на зимовий та літній час, в останні вихідні березня необхідно буде перевести стрілку годинника на одну годину вперед. Для певних категорій працівників таке переведення позначиться на відпрацьованому часі. Кого це може стосуватися та як правильно обліковувати цей час – у статті.

Відповідно до постанови КМУ «Про порядок обчислення часу на території України» від 13 травня 1996 р. № 509, з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи з 1996 р., на території України запроваджений час другого часового поясу (київський час) з переведенням щорічно годинникової стрілки в останню неділю березня о 3 годині ранку на одну годину вперед. Як відомо, таке переведення відбувається ще й восени, а точніше в останню неділю жовтня о 4 годині ранку, коли стрілка годинника переводиться на одну годину назад.

Цього року щорічне переведення годинника на літній час відбуватиметься в ніч з 24 на 25 березня 2018 р. Проте не для всіх підприємств субота та неділя є вихідними днями, а отже, є працівники, які в ці дні, а точніше в цю ніч, працюватимуть. Тож відпрацьований робочий час, протягом якого працівник фактично виконував обов’язки за трудовим договором, важливо правильно визначити.

Згідно із законодавством робочий час розрізняється за тривалістю, а саме:

– нормальна тривалість робочого часу;

– скорочена тривалість робочого часу;

– неповний робочий час.

Для працівників, які працюють за двома останніми видами робочого часу, переведення годинника в березні значення не матиме. Нормальна тривалість робочого часу (тобто 40 годин на тиждень) має бути дотримана як за п’ятиденного чи шестиденного робочого тижня, так і для працівників, які працюють змінами.

Як і для працівників, яким встановлено неповний чи скорочений робочий час, для працівників, які працюють за п’ятиденним та шестиденним робочим тижнем, перехід на літній час не впливатиме на години відпрацьованого часу, адже їх робота, як правило, ведеться вдень, час початку і закінчення якої закріплено правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі  ПВТР).

На підприємствах, де робота провадиться змінами, за погодженням з профспілками затверджуються графіки змінності, які доводяться до відома працівників. У разі змінних робіт працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, який також має бути встановлений ПВТР (ст. 58 КЗпП). Саме в цьому режимі робота може виконуватися вночі. Оскільки в березні стрілки годинника переводяться на годину вперед, працівники недопрацьовують одну годину. Тобто якщо зміна триває 10 годин, то в ніч з 24 на 25 березня вона фактично триватиме 9 годин, адже згідно з графіком робота має бути закінчена в чітко визначений час. Отже, постає питання щодо обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП заробітну плату роботодавець повинен виплачувати працівникові за виконану ним роботу. А отже, працівникові, який відпрацює 9 годин, заробітна плата за цю зміну буде нарахована за фактично виконану роботу. Тобто ані виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), ані з розрахунку відпрацьованої роботи в нічний час оплата за недопрацьовану годину не проводитиметься.

Нагадаємо, що відповідно до статті 54 КЗпП нічним часом вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. У разі роботи в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Однак це правило не поширюється на працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці (не більше 36 годин на тиждень), та категорії працівників, яким законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу, а також тоді, коли працівник прийнятий для роботи лише в нічні зміни (лист Міністерства соціальної політики України від 18 червня 2013 р. № 512/13/155-13). Цей нюанс враховують під час складання графіків змінності.

Іноді тривалість роботи в нічний час прирівнюється до тривалості роботи в денний час. Так вчиняють, якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах за шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем.

За роботу в нічний час працівники отримують підвищену оплату. Вона належить до державних норм з оплати праці, які є обов’язковими для застосування підприємствами всіх форм власності та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 108 КЗпП її розмір встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Оскільки на сьогодні ведуться переговори щодо укладення генеральної угоди на новий строк, для визначення доплати за роботу в нічний час слід керуватися Додатком 3 «Перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер (крім бюджетної сфери), для встановлення у галузевих, територіальних угодах та колективних договорах» до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні від 23.08.2016 р., яким передбачено доплату в розмірі 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи за роботу в нічний час.

Однак слід зауважити, що для працівників, які працюють позмінно, встановлено підсумований облік робочого часу. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтями 50 та 51 КЗпП. Протягом облікового періоду щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися. Але разом з цим загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Згідно з пунктом 6 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 р. № 138, обліковим періодом може бути декада, місяць, квартал або рік.

Зазвичай підприємства встановлюють обліковий період, яким є квартал або місяць. А отже, за таких умов дотримання норми відпрацьованих годин не забезпечується. Але, на думку автора, це не є порушенням норм трудового законодавства, адже така ситуація не залежить від бажання працівника чи роботодавця.

Окрім цього, доцільно наголосити, що в разі встановлення річного облікового періоду норма відпрацьованих годин за рік зберігається, адже восени, під час переведення годинника на годину назад, працівники фактично відпрацьовують на одну годину більше. Утім, такий обліковий період застосовується рідко, адже його незручно застосовувати на практиці.

Облік робочого часу здійснюється шляхом заповнення табеля робочого часу, форма якого рекомендована наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 р. № 489. У ньому відповідальна за ведення обліку використання робочого часу особа проставляє відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т.ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи, а також години роботи у святкові та неробочі дні тощо, оскільки роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи. Згідно з умовними буквеними позначеннями рекомендованої форми табеля роботу в нічний час слід позначати відміткою «РН» або цифровим кодом «04».

І на завершення додамо, що, на нашу думку, окрім труднощів з обліку використання робочого часу та оплати праці особам, які працюють у ніч переходу на літній або зимовий час, переведення стрілок годинника негативно впливає на загальний стан здоров’я громадян та не сприяє підвищенню рівня працездатності населення, а тому сподіваємося, що цей атавізм невдовзі буде скасовано.

Галина Фольварочна, заступник головного редактора журналу «Кадровик України»

Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №3, 2018