Поради для роботодавців

Особливості найму сезонного персоналу: поради юриста

Валерія Гудій,
радник, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Які роботи можна віднести до сезонних

Сезонні – це тимчасові роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов здійснюються не впродовж року, а протягом певного періоду (сезону), який не повинен тривати довше 6-ти місяців.

КМУ Постановою затвердив Список сезонних робіт та галузей, яким потрібно керуватися працедавцям у випадку прийняття співробітника-сезонника. Це громадяни, зайняті у лісовій промисловості та лісовому господарстві, торф’яній промисловості, с/г, переробній галузі промисловості, санаторно-курортних закладах та закладах відпочинку, транспортно-дорожніх комплексах.

Працедавцям важливо пам’ятати, що співробітник-сезонник має ті самі гарантії та права, що й співробітник, працевлаштований на постійну роботу. Особливості регулювання роботи співробітників-сезонників визначені Указом № 310.

Оформлення трудових відносин

Згідно з вимогами ст. 24 Кодексу, співробітник не допускається до роботи, якщо трудовий договір (ТД) не укладено (він має бути оформлений наказом/розпорядженням керівника), та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації держполітики з адміністрування ЄСВ про прийняття співробітника на роботу в порядку, визначеному КМУ.

Оформлювати трудові відносини з сезонним співробітником потрібно, дотримуючись вимог ст. 24 Кодексу і доречно буде укласти саме строковий ТД (на період здійснення певної роботи, термін якої не перевищуватиме тривалість сезону).

Укладаючи договір, працедавець в наказі обов’язково має вказати, що співробітник приймається на сезонну роботу (це є вимогою Указу № 310) і, безумовно, громадянин, який працевлаштовується на сезонну роботу, має бути попереджений про це під час укладення ТД. Тобто, особа має розуміти, що її робота є тимчасовою та обмежена певним строком в межах сезону.

Чинне законодавство не дозволяє встановлювати випробування співробітнику, який приймається на сезонні роботи. Подібна заборона встановлена як в Указі № 310, так і в ст. 26 Кодексу.

До старту роботи співробітника за укладеним ТД працедавець повинен:

  • Ознайомити його з правами, обов’язками та поінформувати під розписку про умови праці, присутні на його робочому місці небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які ще потрібно усунути, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я; ознайомити з правами, пільгами та компенсаціями за працю в зазначених умовах згідно з законодавством та колдоговором.
  • Ознайомити з ПВТР та колдоговором.
  • Показати робоче місце, забезпечити засобами/знаряддями, які потрібні для виконання роботи.
  • Провести інструктаж (техніка безпеки, виробнича санітарія, гігієна праці, протипожежна охорона).

Оплата праці

Сезонний співробітник може розраховувати на оплату праці відповідно до актів законодавства та колдоговору на підставі укладеного ТД.

Згідно з вимогами ст. 24 Закону, ст. 115 Кодексу, заробіток має виплачуватися співробітнику регулярно в робочі дні у терміни, встановлені колдоговором/нормативним актом працедавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (а в разі відсутності – представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), двічі на місяць (не рідше) через проміжок часу, що не перевищує 16 к. д., та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Мінімальний розмір зарплати за виконану співробітником місячну (годинну) норму праці не може бути меншим за мінімальну зарплату, яка встановлена державою одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Наразі мінімальна зарплата становить 6 000 грн на місяць та 36,11 грн за годину (ст. 8 Закону).

Соціальні гарантії співробітників-сезонників

Сезонні співробітники мають права та гарантії, аналогічні правам та гарантіям постійних співробітників. Сезонникам оплачується час щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно до відпрацьованого часу; тимчасова непрацездатність; на час виконання державних/громадських обов’язків (якщо вони можуть здійснюватися у робочий час) за співробітником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток); відшкодовуються витрати, якщо співробітник направляється працювати в іншу місцевість (якщо є попередня домовленість), компенсується вартість проїзду співробітника та членів його сім’ї; витрати, пов’язані з перевезенням майна; добові за час перебування в дорозі; зарплата за дні збору в дорогу та влаштування на новому місці проживання (не більше 6-ти днів), а також за час перебування в дорозі.

Загалом, гарантії та компенсації працівникам закріплені в главі VIII Кодексу, яких повинен дотримуватися працедавець щодо співробітників-сезонників.

Потребує уваги і судова практика щодо дотримання працедавцями гарантій сезонних співробітників, яка, з одного боку, виконує правозахисну функцію, а з іншого – правозастосовну.

Наприклад, в п. 9 Постанови пленум ВСУ звернув увагу, що навіть у випадку звільнення співробітника прийнятого на сезонну роботу у зв’язку з закінченням строку договору, на нього поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 Кодексу, якщо такий співробітник: вагітна жінка і жінка, яка має дітей до 3-х р. (до 6-ти р. – ч. 6 ст. 179 Кодексу), одинока матір, яка має дитину віком до 14 р./дитину з інвалідністю.

Відпустка

Співробітники-сезонники мають право на щорічну відпустку.

Сезонникам, а також тимчасовим співробітникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (ст. 6 Закону). Поряд зі щорічною відпусткою, сезонному співробітнику надаються інші види відпусток у загальному порядку, визначеному Законом.

Якщо співробітник-сезонник звільняється у зв’язку із закінченням строку ТД, невикористані дні відпустки можуть за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк ТД. Тоді чинність ТД продовжується до закінчення відпустки.

Звільнення сезонників

Одна з підстав припинення ТД – закінчення його строку. Не рахуються випадки, коли трудові відносини фактично тривають і ні працедавець, ні сезонник не вимагають їх припинення (ст. 36 Кодексу).

Для уникнення непорозумінь між працедавцем та сезонним співробітником рекомендується завчасно письмово нагадувати такому співробітнику про завершення строку ТД.

Якщо співробітник-сезонник хоче припинити трудові відносини за власним бажанням, то він має попередити працедавця про своє бажання письмово за 3 дні.

Працедавець також не позбавлений права розірвати строковий ТД з сезонним співробітником зі своєї ініціативи з підстав, передбачених Кодексом.

Водночас Указом № 310 передбачені додаткові підстави для припинення ТД зі співробітником-сезонником, а саме у разі:

  • коли, закінчилися роботи на термін понад 14 днів (причини пов’язані з виробничим характером роботи/скороченням робіт);
  • якщо співробітник не з’являється на роботі безперервно впродовж понад 1 міс. (причина – тимчасова непрацездатність).

У випадку наявності судового спору щодо незаконного звільнення сезонного співробітника, йому суд у разі задоволення позову може присудити виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення терміну роботи за договором, але не більш як за 3 місяці.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Lost Password