Про реформу освіти ми чуємо не один десяток років. І не лише чуємо, а й спостерігаємо за експериментами над дітьми та педагогами. На початку вересня цього року було ухвалено нову редакцію Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII (далі – Закон № 2145), який набув чинності 28 вересня 2017 р., за винятком деяких норм, які наберуть чинності з 1 січня 2018 р. та 1 січня 2019 р. Як цього разу спрацює реформа – покаже час. Нас цікавить виключно питання, на що слід звернути увагу фахівцям кадрової служби, які працюють в освітній галузі, у зв’язку з ухваленням згаданого Закону. Тож далі – про основні новації.


Підвищення кваліфікації педагогічних працівників


Закон № 2145 дає можливість педагогам самим обирати вид, форму та місце підвищення кваліфікації. Крім традиційних інститутів це може бути ще й навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, практикумах, нарадах, вебінарах, майстер-класах тощо, і здійснюватися в різних формах – інституційній, дуальній чи на робочому місці.


Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством. Важливо, що кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу (ст. 59 Закону № 2145).


Порядок та умови проведення атестації педагогічних працівників не зазнали змін. У той же час з’явилася така важлива новація, як сертифікація педагогічних працівників. Під сертифікацією визначають зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у т. ч. з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Сертифікація відбувається на добровільних засадах виключно за ініціативою працівника та здійснюється спеціально уповноваженою державою установою, положення про яку має затвердити КМУ.


За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження педагогічним працівником атестації.


Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології. Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти. 


Читайте ще:
                            Трудовой кодекс: 11 ключевых новшеств, к которым нужно готовиться
            


Кваліфікаційні вимоги


Особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік. Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації в порядку, визначеному законодавством (п. 5 ст. 58 Закону № 2145).


Особам, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути присвоєна закладом вищої чи післядипломної освіти або відповідним кваліфікаційним центром після одного року роботи на посадах педагогічних працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, за умови успішного складення кваліфікаційного іспиту відповідно до кваліфікаційних вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту (за наявності).


Оплата праці


Згідно зі статтею 61 Закону № 2145 посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10 % (норма набере чинності з 1 січня 2018 р.)..


Найменший посадовий оклад науково-педагогічного працівника встановлюється на 25 % вище від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії. Кожний наступний посадовий оклад науково-педагогічного працівника підвищується не менш як на 10 % від попереднього (норма набере чинності з 1 січня 2018 р.).


Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20 % посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката (норма набере чинності з 1 січня 2018 р.).


Загалом заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.


Також керівник закладу відповідно до законодавства, установчих документів та колективного договору має право встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, сучасних технологій, реалізацію інноваційних проектів тощо.


Читайте ще:
                            Квота на трудоустройство соискателей 45+. Угрозы и возможности
            


Керівник закладу загальної середньої освіти


Прикінцевими положеннями Закону № 2145 внесено зміни до Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р. № 651-XIV. Зокрема, пунктом 2 статті 26 цього Закону передбачено, що керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки – для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії. Одна й та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.


Після набрання чинності цим Законом вищевказана норма застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку.


Академічна доброчесність


У Законі № 2145 з’явився новий термін – «академічна доброчесність», що визначає сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Згідно зі статтею 42 Закону № 2145 порушенням академічної доброчесності вважається: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання. Визначення цих понять також наведене в зазначеній статті. Однак варто звернути увагу на новий для законодавства термін «необ’єктивне оцінювання», під яким розуміють свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти. У той же час яким чином визначатиметься критерій свідомого оцінювання, законодавець не уточнює.


За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:


– відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;


– позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;


– відмова у присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;


– позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.


Інші зміни 


Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи. Припускаємо, що умови її надання має затвердити КМУ.


Згідно зі статтею 57 Закону № 2145 у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. Як працюватиме ця гарантія, хто зберігатиме середній заробіток, із норм закону незрозуміло.


Стаття 1 Закону № 2145 містить визначення поняття «викладацька діяльність» і роз’яснює, що вона провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору. Можливість укладення контракту з педагогічними працівниками не передбачена Законом № 2145. Контракт може укладатися лише з керівником закладу. Але у Законі України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. № 1556-VII залишилась норма щодо укладення контракту з науковими працівниками. Нагадаємо, що згідно зі статтею 21 КЗпП контракт може укладатися лише у випадках, передбачених законодавством. Отже, попередня редакція Закону про освіту давала змогу укладати контракт з педагогічними працівниками, а з 1 січня 2018 р. можливості укладення контрактної форми з ними не передбачено. Відповідно, педагоги приймаються на роботу до закладу освіти лише на підставі трудового договору.


Таміла Радченко, головний редактор журналу «Кадровик України»


Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №12, 2017