Советы для работодателей

Ейчарівське щастя… не в грошах: результати дослідження зарплат

Останні двадцять років я маю змогу спостерігати за ринком праці та героїчною роботою фахівців сфери управління персоналом. На жаль, ці двадцять років не були сповнені лише натхненної праці з безумовною підтримкою керівництва. Кризи змушували компанії скорочувати персонал, зменшувати кількість HR-ів і, що найгірше, виводили в консультанти дуже кваліфікованих HR-профі.

У роботодавців склалась традиція: намагатись залучати фахівців з дуже лояльним для роботодавців співвідношенням «ціна-якість», із наголосом на першій частині цього сполучення. А надалі або вирощувати профі всередині компанії (іноді старанністю самого фахівця), або залучати з ринку праці. Судячи з даних щодо HR-зарплат у вакансіях та резюме, незважаючи на начебто позитивну ситуацію загалом у професійних сферах (адже виробництво розвивається, відкриваються нові магазини та аптеки, будуються офіси, будинки та дороги, збираються хороші врожаї) – на зарплатню фахівців, які забезпечують компанії найважливішим джерелом прибутку (персоналом), це не дуже впливає. Навіть те, що ринок праці з кожним роком невтомно продукує нові виклики, змушуючи рекрутерів, фахівців з пільг та компенсацій, керівників підрозділів з управління персоналом винаходити нові шляхи залучення працівників.

Якщо ми подивимося на зарплати для різних HR-спеціалізацій, яку пропонують роботодавці, та на очікування самих фахівців, побачимо не дуже оптимістичні перспективи. У більшості підрубрик очікувана фахівцями зарплата стрімко випереджає пропозиції роботодавців. Наприклад, серед бізнес-тренерів різниця сягає майже 10 000 грн. Позитивна ситуація лише серед директорів із персоналу (але так сталося через те, що в базі резюме амбітних більше, ніж досвідчених), у підрубриці «Управління персоналом» та «інших» фахівцях – тобто без певної спеціалізації.

Ще один вагомий привід трохи посумувати після професійного свята – загальний рівень пропонованої винагороди: дещо більше 13 000 грн, що, на мою думку, не відповідає тій кваліфікації та відповідальності, які мають бути в HR-фахівця. Через таку «економію» в професійну сферу потрапляють люди випадкові, які не завжди приносять користь компанії і через недостатню досвідченість, і через невідповідність за компетенціями. А загалом страждає репутація роботодавця – бо HR у багатьох випадках є «обличчям компанії». І HR непрофесійний може наробити біди.

Звісно, високопрофесійний HR може звернутися до рекрутингових компаній, які запропонують вищу винагороду. За даними агенцій, винагорода київського HR-профі починається від 30 000 грн, але це заробітна плата висококваліфікованого фахівця. Керівникам платять більше.

Ще один важливий нюанс – середня зарплата HR-фахівців залежить від галузі. За даними аналітики robota.ua, найщедрішими щодо HR-профі є ІТ-консалтинг та виробництво обладнання – середня пропонована зарплатня трохи недотягує до 30 000 грн. Майже 20 000 грн в середньому пропонують у сфері інформаційних технологій. На третьому місці фінансові послуги, їм «у спину дихають» колеги зі сфери телекомунікацій – трохи більше 17 000 грн. Інші галузі, які потрапили до «найбагатшої» десятки, пропонують менше грошей – наприклад, у сфері нерухомості фахівцю з управління персоналом пропонують в середньому 14,5 тис. грн.

Не завжди пріоритетом пошуку нової роботі є зарплата. Іноді шукають не просто прийнятне співвідношення «ціна-якість», але й цікаву роботу, нові обов’язки або перспективні проекти. Проте ці побажання можна знайти не в усіх пропонованих роботодавцями вакансіях – наприклад, якщо роботодавець вважає «сотню різноманітних вакансій» нормальним навантаженням рекрутера, або шукає молодих-комунікабельних-надихаючих, звісно, на «молодіжну» зарплатню. Або намагається поєднати в одній вакансії дві посади – наприклад, кадровика та бухгалтера. Іноді опис вакансії – це самі вимоги та обов’язки.

Тому знайти нову роботу HR-у важко. Тому вакансії деяких роботодавців оновлюються кожні два місяці. Але нас не лякають труднощі – за роки зросту та падінь, криз та неймовірних злетів HR-и навчилися «міняти підкови на бігу». Вчитися самотужки, організовувати івенти без бюджету, мотивувати людей, коли самі страждають від професійного вигорання. Хочеться побажати не тільки наснаги та натхнення, але й розуміння та підтримки з боку керівництва. Вірю, що колись це станеться, адже ми цього варті!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Lost Password