Ейчарівське щастя… не в грошах: результати дослідження зарплат

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on LinkedIn

Останні двадцять років я маю змогу спостерігати за ринком праці та героїчною роботою фахівців сфери управління персоналом. На жаль, ці двадцять років не були сповнені лише натхненної праці з безумовною підтримкою керівництва. Кризи змушували компанії скорочувати персонал, зменшувати кількість HR-ів і, що найгірше, виводили в консультанти дуже кваліфікованих HR-профі.

У роботодавців склалась традиція: намагатись залучати фахівців з дуже лояльним для роботодавців співвідношенням «ціна-якість», із наголосом на першій частині цього сполучення. А надалі або вирощувати профі всередині компанії (іноді старанністю самого фахівця), або залучати з ринку праці. Судячи з даних щодо HR-зарплат у вакансіях та резюме, незважаючи на начебто позитивну ситуацію загалом у професійних сферах (адже виробництво розвивається, відкриваються нові магазини та аптеки, будуються офіси, будинки та дороги, збираються хороші врожаї) – на зарплатню фахівців, які забезпечують компанії найважливішим джерелом прибутку (персоналом), це не дуже впливає. Навіть те, що ринок праці з кожним роком невтомно продукує нові виклики, змушуючи рекрутерів, фахівців з пільг та компенсацій, керівників підрозділів з управління персоналом винаходити нові шляхи залучення працівників.

Якщо ми подивимося на зарплати для різних HR-спеціалізацій, яку пропонують роботодавці, та на очікування самих фахівців, побачимо не дуже оптимістичні перспективи. У більшості підрубрик очікувана фахівцями зарплата стрімко випереджає пропозиції роботодавців. Наприклад, серед бізнес-тренерів різниця сягає майже 10 000 грн. Позитивна ситуація лише серед директорів із персоналу (але так сталося через те, що в базі резюме амбітних більше, ніж досвідчених), у підрубриці «Управління персоналом» та «інших» фахівцях – тобто без певної спеціалізації.

Ще один вагомий привід трохи посумувати після професійного свята – загальний рівень пропонованої винагороди: дещо більше 13 000 грн, що, на мою думку, не відповідає тій кваліфікації та відповідальності, які мають бути в HR-фахівця. Через таку «економію» в професійну сферу потрапляють люди випадкові, які не завжди приносять користь компанії і через недостатню досвідченість, і через невідповідність за компетенціями. А загалом страждає репутація роботодавця – бо HR у багатьох випадках є «обличчям компанії». І HR непрофесійний може наробити біди.

Звісно, високопрофесійний HR може звернутися до рекрутингових компаній, які запропонують вищу винагороду. За даними агенцій, винагорода київського HR-профі починається від 30 000 грн, але це заробітна плата висококваліфікованого фахівця. Керівникам платять більше.

Ще один важливий нюанс – середня зарплата HR-фахівців залежить від галузі. За даними аналітики robota.ua, найщедрішими щодо HR-профі є ІТ-консалтинг та виробництво обладнання – середня пропонована зарплатня трохи недотягує до 30 000 грн. Майже 20 000 грн в середньому пропонують у сфері інформаційних технологій. На третьому місці фінансові послуги, їм «у спину дихають» колеги зі сфери телекомунікацій – трохи більше 17 000 грн. Інші галузі, які потрапили до «найбагатшої» десятки, пропонують менше грошей – наприклад, у сфері нерухомості фахівцю з управління персоналом пропонують в середньому 14,5 тис. грн.

Не завжди пріоритетом пошуку нової роботі є зарплата. Іноді шукають не просто прийнятне співвідношення «ціна-якість», але й цікаву роботу, нові обов’язки або перспективні проекти. Проте ці побажання можна знайти не в усіх пропонованих роботодавцями вакансіях – наприклад, якщо роботодавець вважає «сотню різноманітних вакансій» нормальним навантаженням рекрутера, або шукає молодих-комунікабельних-надихаючих, звісно, на «молодіжну» зарплатню. Або намагається поєднати в одній вакансії дві посади – наприклад, кадровика та бухгалтера. Іноді опис вакансії – це самі вимоги та обов’язки.

Тому знайти нову роботу HR-у важко. Тому вакансії деяких роботодавців оновлюються кожні два місяці. Але нас не лякають труднощі – за роки зросту та падінь, криз та неймовірних злетів HR-и навчилися «міняти підкови на бігу». Вчитися самотужки, організовувати івенти без бюджету, мотивувати людей, коли самі страждають від професійного вигорання. Хочеться побажати не тільки наснаги та натхнення, але й розуміння та підтримки з боку керівництва. Вірю, що колись це станеться, адже ми цього варті!

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on LinkedIn

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Lost Password